ЗЕМЛЕ, ЖИВИ І РОЗКВІТАЙ

Мета: формувати екологічну культуру, гуманність, науково обґрунтоване ставлення до природи як  вищої національної  і загальнолюдської цінності. Розвивати вміння захищати  навколишнє середовище від забруднень  і руйнувань, пропагувати  сучасні методи вирішення проблем екології  та охорони природи.

Виходить дівчинка  Земля.

Я –Земля! Я-Земля!

Я мільярди літ жила,

А тепер поранена, вся  у ранах  я.

Людина підкоряє природу.

Вона створює все нові  й нові хімікати,

Які знищують  комах, тварин, отруюють воду…

Я вмиваюся кислотними дощами.

Нові технології  роздирають моє тіло.

Доволі, люди, схаменіться!

Огляніться , благаю вас!

Все задумано мудро   вприроді-

Жити усьому в мирі  і згоді.

ВЕД:

22 квітня  в нашій країні  відзначають День захисту  Землі.

Наш дім - планета Земля. Із тих далеких часів, як Господь створив  людину  і покарав, Земля була її матір′ю і годувальницею. Людина—це частина природи і частина Земля. Природа—це живе, одухотворене, гармонія  і поєднання форм, природа може  відчувати, мислити, здійснювати  різні дії.

Учень:

Були  у  матері-Природи

Дві донечки такої вроди:

Хто їх побачив хоч на мить, -

Не міг забути  й розлюбить.

Голубооку звати Флора

У неї очі, наче зорі.

Завжди замріяна, тендітна,

Ласкава, ніжна та привітна,

А Фауна - швидка, як вітер,

Могла за птахами летіти,

І за оленями стрибати,

Та з білочками пустувати.

Обидві світ живий любили,

Відтак його боготворили.

Тож вирішила мудра мати

У посаг їм дарунки дати:

Мрійливій Флорі – світ рослинний,

А жвавій Фауні—тваринний,

Щоб берегли і доглядали,

Від всього злого захищали.

Живуть  в легендах  і понині

Живого світу дві богині.

ВЕД:

З Адамових часів пішла людина дорогою незалежності. Судилось їй пройти  складний час випробувань, обернутися  і побачити те, що  зосталося за спиною, і вжахнутися…

 Сьогодні рідна земля благає  у нас порятунку, заради нас  самих, заради збереження життя.

Учениця:

Дивлюсь  я на небо, та  й думку гадаю:

Що ми після себе на світі лишаєм,

Ліси наші в′януть , нема чистих рік,

Птахи покидають край рідний навік.

Учень:

Біло все  в історії, було…

Прокляті війни, катастроф немало,

Та  щоб  у вікна стронцій намело,

Такого  ще  ніколи не  бувало!

Учениця:

Ще не бувало, щоб моря гнили,

Щоб ріки  у безриб′ї висихали.

Чи лишим тільки звалища-рови,

Ліси зрубаєм , знищимо степи?

Учень:

Спинися технології експрес!

Єднайте голос вчені  і поети!

Страшну ціну ми платим  за прогрес!

Це зветься—самознищення планети!

ВЕД:

Ось послухайте такі сумні цифри.

У процесі виробництва щороку  в світі  в ріки, озера,  моря  в середньому викидається до 6,5 кубометрів забрудненої  води, а  це  десятки мільйонів тонн шкідливих речовин. Викиди  в атмосферу становлять  на рік  понад двісті  мільйонів тонн оксиду вуглецю, близько 46 мільйонів тонн двооксиду сірки та 53 мільйони тонн оксиду азоту. Це дуже небезпечні отруйні речовини.

ВЕД:

За підрахунками вчених, за три з половиною століття з планети безповоротно

щезли 46 видів ссавців і 94—птахів. Зникнення загрожує більш як 150 видам рослин  України. Зникнення тільки одного виду рослин може спричинити

зникнення  від 10 до 30 видів комах.

Лише  5 грамів нафтопродуктів затягують плівкою 50 кв.м водної поверхні, спричиняючи кисневе голодування  й отруєння  водних організмів, призводячи до загибелі ікри мальків.

Учениця:

Рятуємо чисте повітря. Рятуємо воду-

В морях, океанах, в малих і великих річках.

Рятуємо рідкісних птахів-  не всі ще породи,

А ті, що зникають  в  полях, у  лісах,  у лігах.

Рятуємо злаки. А потім рятуємо квіти.

Рятуєм світанки—від кіптяви, гару й димів.

Рятуємо тишу, щоб  в  тиші  мовчати    й  радіти.

Рятуємо вулицю від голосних двигунів.

Рятуємо землю. А також рятуємо небо.

Рятуємо мрії. Кохання солодкий мотив.

Рятуємо ніжність… Від кого  рятуєм  ? Від себе

Поки  ще  не пізно  і можна хоч  щось зберегти.

Повідомлення  про Червону книгу України. Рослини  і тварини нашої місцевості, занесені  до Червоної книги.

Учень:

Все на землі. Все треба берегти:

І птаха,  й звіра, і оту травинку.

Не чванься тим, що цар природи ти,

Бо, врешті, ти - лише її частинка.

Та частка - невелика  і залежна

Цю  істину сприймай беззастережно.

Якщо береш, то треба віддавати,

Коли  й надалі хочеш  царювати.

ВЕД:

Стогне від людини Земля, плачуть ріки.

А Чорне море плаче  сірководневими сльозами, бо  вода  в ньому  на 90 % насичена сірководнем і цей товстий шар швидко піднімається  до поверхні.

Атмосфера перенасичена аерозолями. Оксидами азоту, вуглецю, сірки, хлором, іонами тяжких металів. Йде знищення озонового шару. Виникає загроза майбутнім поколінням.

Блукає радіація в містах,

Життя вигонить з  кожної  хатини,

Тріпоче крилами журливий птах

В полях радіоактивних України.

ВЕД:

«І засурмив третій ангел -  і велика зоря впала  з  неба, палаюча, як смолоскип. І  впала вона  на третину річок  і на водні  джерела. А ймення тій зорі - Полин. І стала третина води, як полин. І багато людей повмирало, бо згіркла вода»

                                     (Одкровення святого Івана Богослова)

Тієї квітневої ночі 1986 року ядерним вибухом обпечено землю назавжди. І стала рідна земля зоною відчуження…

ВЕД:

Втрата від радіоактивного забруднення 4-5 % території країни. Територія 32 районів, 6 областей, площею майже 5 млн га лісів забруднена радіонуклідами.

Учень:

Щоб наша дума  і дорога

Єднали глибину  і  вись,

Чорнобильський полин волає:

Людство, спинись!

Учениця:

Невже  в майбутньому  на світі

Не будуть квітнуть дивні квіти-

Конвалія   й  фіалки ніжні

І вісник березня—підсніжник?

Невже ми більше не побачим,

Як сон-трава росою плаче,

Троянда степу, квітка мрій,

Жар-цвітом землю  не зігріє?

Входять двоє учнів.

1.

Що ж  це сталося з нами, люди?

Це ж як так, то  нічого  не  буде.

2.

Ні річок, ні гаїв, ні криниць,

Ні комах, ані звірів, ні птиць.

1.

Ані квітів, ні трав, ні повітря.

Ні людей! Хоч тепер вже - повірте…

2.

Зупинімось - останній є шанс,

Оглянімось - благаємо вас.

1.

Все задумано мудро  в природі,

Жити всьому  у мирі  і в  згоді.

2.

Річка хай куди хоче тече,

Пташеняті підставим плече,

1.

Як зрубаємо дерево - вмить

Поспішаймо хоч два посадить

2.

Як асфальт - то не через калину,

Джерельце - хай не знає зупину.

1.

Полюбімо природу палко,

Не топчімо ногами  фіалку…

2.

Як розоримо світ оцей вщерть,

Вирок нам без війни буде: смерть!

1.

Зупинімось- останній є шанс.

Ця планета не тільки для нас.

Разом:

Люди, будьмо  ж людьми!

Звучить пісня Ю.Рибчинського  «Три поради»

Учитель:

Любі діти! Мені дуже хочеться вірити, що після цієї години спілкування душі ваші  стали добрішими, серця теплішими і ви назавжди запам′ятаєте, що:

Земля - не рабиня, а мати,

Сонце - не вітчим наш, а рідний батько.

Ліси - наші брати, річки - сестри.

Дощі, вітри, сніги мусять бути добрими гостями.

А ми на своїй планеті - не тимчасові мешканці, а мудрі господарі.