НАВЧАЙМОСЯ ДОБРА, ЯК ВЧАТЬСЯ МОВИ ДІТИ.

Виховна година

                                                            Не стримуй  добра потребуючому,

                                                            Коли  в  силі  твоєї руки  це  в чинити.

                                                            (книга приповістей  Соломонових)

Учениця:

Вас  запитаю, де живе добро?

І як знайти  до нього ту  стежину ?

Посеред багатьох  в житті доріг,

Малесеньку стежиночку єдину.

Як відшукать добро, його сліди ?

Як доторкнутися  до нього вчасно ?

Бо навіть в темряві життєвих тупіків ,

Воно горить для нас так ясно!

І як не втратити добро, а принести?

Як дарувати його всім, кому потрібно?

Його чекають  й ранньої весни,

Й тоді, коли вже на душі так зимно.

Вас запитаю, де живе добро ?

В яких краях і у якім джерельці?

І чую голос: ″ Любі , я  у вас

Живу у кожному я серці ″.

Учитель:

Сьогодні на уроці  ми з вами поговоримо про добро, милосердя.З вірша ми почули , що добро живе в нашому серці. А хто ж перший  у вашому житті помагає пізнати   суть добра?

• Мама
• Рідні
• Сім′я

Учитель:

Так, саме в сім′ї  засіваються перші зернини добра, які потім проростуть  і вродять золотим колосом. Батьки  повинні створити таку атмосферу  в сім′ї, щоб  виховати дітей  добрими, чуйними, милосердними . Є такий гарний вислів ″Що побачить  пташеня  в гнізді, таким і буде  його політ″

Твоя сім′я – це не тільки твої батьки. Це  й ти сам, твоя поведінка, твої вчинки. Тому перш за все треба шанувати батьків, як написано в Біблії ″Шануй батька  й матір, аби продовжились твої дні на землі″

Пам'ятайте, що найбільше вражає батьків  дитяча невдячність, байдужість.

     Ось перед вами символічні дві дороги: дорога добра  і дорога зла.(малюнок  на дошці).Дорога зла- широка, рівненька,гладенька, жодного камінчика на ній  немає. Дорога добра- вузька, довга, звивиста, терниста, нерівна. Я намалювала ці стежки, аби розмістити на них оцінки добрих   і поганих вчинків. Оцінками нам послугують ось ці фішки. Промінчик - добрі вчинки, камінець-погані вчинки.

Учитель зачитує  різні ситуації. Учні разом міркують на яку стежку ступили герої цих ситуацій, оцінюють їх.

Учитель:

Діти , ви почули  різні розповіді, оцінили, поведінку  різних людей. Але мені хотілося б, щоб ви розповіли про подібні випадки  з вашого життя. Ми могли б разом їх оцінити.

Дитячі розповіді та їх обговорення.

Учитель:

Зверніть увагу  на малюнок. Що ми бачимо  в кінці дороги зла?

-гора каміння.

Що ми бачимо  в кінці дороги добра?

-світло, сонячне проміння.

Шлях до добра не легкий, тернистий, довгий, але по ньому  треба  йти, аби

цей світ став, добрим, світлим як оці промінчики сонця. Вони можуть зігріти людей, що знаходяться поруч.

Кожен день ми стикаємося з безліччю ситуацій, де  нам треба зробити вибір. Вибрати дорогу. Від того, що ми виберемо залежить наше життя, життя наших близьких.

Давайте підсумуємо що ж  значить бути добрим.

Учні роблять висновок:

-бути добрим- це поважати старість, дбайливо  ставитися до проявів старості, пам'ятаючи, що ніхто в цьому  житті  не вічний , кожен буде старим і немічним.

-Бути добрим- це не тільки здатність допомогти, поспівчувати. Це здатність радіти чужим радощам, успіхам, сприймати чужу радість, як свою.

-Бути добрим - це уважно ставитися до слабших  за себе, інвалідів, розуміючи, що здоров'я - це божий дар і ми не повинні хизуватися  ним перед  слабішими за себе. Здорова і гарна фізична оболонка  не завжди свідчить  про душевну красу. В немічному тілі може бути багатий внутрішній зміст, любов до оточуючих, милосердне ставлення до інших.

Учитель:                            

Добро - це духовна категорія. Її не можна торкнутися, понюхати, посмакувати. Добро можна тільки відчути: це ласкаве, добре, ніжне ставлення, це готовність допомогти в скрутну хвилину, це любов  до оточуючого світу.

Доброта  та милосердя – це два крила, на яких тримається людство ще з давніх часів благодійність була притаманна нашому народові. Цілком природним вважалося допомогти знедоленому, поділитися шматком хліба, порятувати хворого, захистити скривдженого.

    Та хіба для того щоб проявити доброту, милосердя треба чекати якогось лиха, біди ?!.

Ми можемо робити добрі справи кожен день, переступивши поріг свого дому. Це може бути просто щире   вітання сусідові, посмішка перехожому.

Учень:

Кажімо  більше ніжних слів

Знайомим, друзям…

Нехай комусь тепліше стане

Від зливи наших почуттів.

Нехай тих слів солодкий мед

Чиюсь загоїть рану,

(Чи перший  біль, чи то останній),

Коли б то знати наперед!

Кажімо більше  ніжних слів.

Комусь всміхаймось ненароком.

То не життя людське коротке,

Короткі в нас слова черстві!

Кажімо більше ніжних слів !

Учитель:

Ми живемо в цивілізованому світі. Людський розум сягнув в космічну далечінь. Та поруч з нами живуть одинокі люди, в будинках-інтернатах, їх об′єднує немічність і самотність. Багато людей живуть на межі бідності, у злиднях. Така правда життя.

В гонитві  за матеріальними благами ми втратили людину.

Ми, напевно, забули, що за гроші можна  придбати:

Ліжко, але  не сон.

Книжки, але не розум,

Ліки, але не здоров′я .

Розкіш, але не культуру.

Прикраси, але не красу.

Добробут, але не щастя.

 Дуже гарно сказано у вірші Л.Забашти.

Учениця:

Є моди на зачіски,

На гострі носки в черевиках,

На декольте, на сукні

І на короткі штанці,

На плечі вузькі  і широкі,

На вуха малі  і великі,

І навіть на форму браслета

На ніжній дівочій руці

І ми, незалежні, зайняті завжди ділом,

Хоч пізно, а все ж плетемося  у

Моди тієї  в хвості.

Та, тільки правду кажучи, я б дуже хотіла

Щоб стали навік панівними інші моди в життя:

Моди на світлі душі,

На прямоту, на сердечність,

На людяність, на гуманність,

На серце, повне щедрот…

Учитель:

Як ми можемо зробити світ кращим? Врятувати його?

(відповіді учнів)

Учениця:

Врятує світ краса -

Завжди так говорили

Тепер врятує світ лиш доброта

Бо однієї вже краси занадто мало.

Бо стільки всюди зла -

Людина вже не та

То ж, люди на Землі,

Спішіть добро творити,

Щоб нам не згинути у морі зла,

Щоб кожен міг серед краси прожити

У царстві справедливості й добра.

Учитель:

Так, врятує світ лише доброта. Ось перед вами символічне серце (прикріплене на дошці).У кожного з вас на парті лежать маленькі сердечка. Зараз кожен з вас напише яку добру справу він зробив  сьогодні , кому від цього стало краще жити. Свої маленькі сердечка ми прикріпимо на оце велике серце.(Діти виходять і  зачитують, як можна зробити кращим світ, чіпляють свої сердечка)

-Подивіться діти, яке велике стало серце  від наших добрих справ. Я гадаю що вогники  ваших сердечок  подарують  тепло одне одному, засвітять  ще одну зірочку добра  і любові. Нехай  ваші  сердечка  зігріють  своєю добротою тих, хто цього потребує.

Учень:

Не зобидь ні старця, ні дитину,

Поділись останнім сухарем

Ми ж не вічно на землі живемо,

У могилу не бери провину.

Зло нічого не  дає крім зла.

Вмій прощати, як прощає мати

За добро спіши добром воздати ,-

Мудрість  завше доброю була.

Витри піт солоний із чола.

І трудись, забувши про утому,

Бо людина ціниться по тому,

Що вона зробила, що змогла,

Скільки сил  у неї вистачало,

Щоб на світі більше щастя стало.

Учитель : Звичайно , ми не можемо змінити весь світ, ми не можемо допомогти всім, але якщо  наші справи хоч комусь одному зможуть

допомогти, їх варто робити.

Притча про морську зірку

Якось одна людина йшла вздовж берега моря.  Вона помітила, що за ніч  на берег моря  викинуло величезну кількість морських зірок і равликів.

     Вдалині вона побачила, як хтось танцює на пляжі. Здивована тим, що хтось так дивно радіє  життю, людина підійшла  ближче.

    Вона побачила, що це дитина. Маленька дівчинка старанно  збирала  на березі морських зірок  і кидала їх у море. Від подиву  людина на мить  зупинилася: ″ Навіщо ти кидаєш у море морських зірок?″

″ Якщо я залишу їх на березі - відповіла дівчинка -, сонце висушить їх і вони вмруть. Я кидаю  їх у море тому, що хочу, щоб вони жили…″

Людина замислилася, вражена словами дівчинки, але потім згадавши, скільки  миль морського узбережжя  вона пройшла вигукнула :″ Таж їх, цих зірок, тут, на березі, мільярди! Що ти можеш змінити?″

Дівчинка на хвилину замислилася, а потім повільно нахилилася, підняла ще одну зірку  і кинула  її в море. Потім повернулася  до людини і, усміхнувшись, сказала: ″ Можливо ви і праві, але саме для цієї   зірочки   я змінила  життя″

         Я  сподіваюся,  що ви своїм   теплом, співчуттям та підтримкою  зможете  змінити  життя інших людей на краще. І  навіть якщо  це  буде  життя однієї  людини—це  велика справа.

Учениця:

Творіть  добро,  щоб  кращим став цей світ.

Не знали  б горя щоб старі  й  малі.

Страждання  нищіть нанівець.

Свій слід  залиште  на землі.

Теплом своїм ви серце обігрійте.

Байдужими  не станьте  тільки

І пам′ятайте , що  ми—люди.

Творіть добро, піклуйтеся  про інших -

І посвітлішає усюди