Виховний захід для учнів 5-9 кл: ХЛІБ -- УСЬОМУ ГОЛОВА - 9 Грудня 2014 - Школа
Головна » 2014 » Грудень » 9 » Виховний захід для учнів 5-9 кл: ХЛІБ -- УСЬОМУ ГОЛОВА
01:22
Виховний захід для учнів 5-9 кл: ХЛІБ -- УСЬОМУ ГОЛОВА

ХЛІБ  -- УСЬОМУ  ГОЛОВА

(Відкритий   виховний  захід  для учнів  5-9 кл)

 

Істинно, люди: живемо   не хлібом  єдиним

                              Істинно  так ... коли  маємо  хліб на столі.

 

Мета:  поглибити  знання учнів про  хліб, народні звичаї   та обряди, пов'язані

           з  хлібом. Виховувати  дбайливе  і шанобливе ставлення  до хліба  ,

           повагу до хліборобів.

ВЕД:

Пахне хлібом трава,                            Пахне хлібом рука,

Що  купала мене з дитяти,                 Що водила мене до школи.

Пахнуть хлібом слова,                        Пахне хлібом дитя,

Що мене їх навчила мати.                  Що любов його народила,

Пахне хлібом  терпка                          Пахне хлібом земля,

Пісня батькової стодоли,                   Що дала мені сонце  й крила.

                                                     (Д.Павличко" Пахне хлібом трава...")

 

Учитель: Від хліба усе: і радість,  і пісня,  і життя, і зростання,  і  матері  усміх,  і кроки  дитини,  і доля щаслива. Хто ще цього  не зрозумів, то , може,  його  переконає  легенда.

 

(Учениця  розповідає легенду із збірки "Легенди та перекази" К., 1985,"Хліб  і золото")

- Коли  ще Галичиною  правив  король Данило, він мав такого майстра, який карбував гроші. Той майстер  у золоті  "купався", але  волі не мав. Король сам  відмикав комору-скарбівню, де працював  той майстер, і  замикав його там. Випускав  теж сам.  Тільки один   золотар знав  про всі скарби короля. І  так запишався майстер, що  не розумів, як  це голодним бути.  Та  й одного

разу каже королю:

- Золото—цар !

А Данило йому:

- Ні, чоловіче, хліб  усьому голова !

- Ні, золото і срібло.

Довго вони сперечалися, майстер стояв  на своєму , король повернувся і пішов геть з майстерні. А наступного дня побачив  Данило  напис  на стіні:" Хліб - болото, а всьому голова - срібло й золото!"

   Данило нічого не сказав. А на ранок  замкнув майстра в скарбівні, а тут вістові прилітають: ворог іде!  Король зібрав дружину  і вирушив  у похід.  А  про майстра забули. Колись король видав  указ , за яким  ніхто  не має права до скарбівні заходити. Інакше – смерть.

Минуло кілька місяців. Данило  з військом повернувся додому.

Чекають від золотаря  дарунків на честь перемоги, а його нема. І тут Данило згадав. Зіскочив  з коня,  поспішив до скарбівні--  а   на купі золота  лежить лише  кістяк людський, а на стіні—напис "Золото—болото, а хліб  усьому  цар".

Отак  життя провчило золотаря.

Учитель:

Хліб-сіль  на рушнику - то висока  ознака гостинності  народу. Хліб  належить до особливо  шанованих символів українського народу. Недаремно про нього існує  багато прислів’їв. Ось зараз наші учні-народознавці   зачитають  прислів’я , записані від наших  односельців.

Учні зачитують прислів’я.

  ВЕД:

Без перебільшення  можна сказати: без хліба  не буде  життя. Не випадково  у слів "Жито"  і "Життя"  один корінь.

Раніше  на Україні пекли  на щодень житній хліб. Вчиняли на запарці, місили  у дерев’яній діжі . Випікання хліба було своєрідним ритуалом.

Про народження хліба, як  велике свято пише поетеса  Оксана Неменша.

Дівчинка (читає вірш  на фоні музики)

Я прошу вас—не грюкайте дверима,

Як випікають хліб  у отчім домі.

Поставте тихо на  хідник святковий,

Розісланий на всю  світлицю  рівно,

Свою валізку з буднями міськими

Та скиньте екстрамодні черевики.

Які ж бо знову станете  низькі

Супроти сволока   і світлих вікон.

Вклоніться матері, що садить хліб у піч,

Відчуйте серцем таїну роботи

Тим часом ранок, перебрівши ніч,

Легесенько постука  у ворота .

До нього вийдіть, як  з добром  до друга,

Покличте  в  хату, де пахтить вже хліб—

На  рушниками засланім столі

Квітує сяйвом паляниця кругла.

Учитель:

Здавна хліб символізував міцну родину, займав почесне місце  в українських звичаях і обрядах. Хліб супроводжував людину  від народження і  аж до самої смерті.

Зараз наші гості, старожили нашого села розкажуть нам  в яких   обрядах  і звичаях  використовували хліб.

Виступи гостей.

Учитель:

От бачите яке почесне місце  в українській звичаєвості займав хліб. Коли народжувалася дитина, вітали хлібом. На весіллі батьки зустрічали молодих хлібом-сіллю. Оздоблений  квітками, голубками, гілочками та  прикрашений калиною, весільний хліб уособлював побажання    щасливого подружнього

життя, достатку  і продовження роду . В дорогу споряджали  дитину з хлібом.

В гості йдуть теж  із хлібом. В останню дорогу проводжають   з хлібом. Жодна подія , радісна чи сумна ,  не обходилась   без  паляниці.

Учень:

Господарське життя багате на хлібну обрядовість. З хлібом  сіяли  і  жали. Після жнив  найкращу жницю   квітчали вінком із колосків, а потім ще плели великий вінок для господарів поля   й урочисто йшли   у  село.

Учитель:

Хліб святий. Раніше  люди ставились  до хліба як до святині.

Я пам’ятаю   ще  з дитинства , так вчила мене моя бабуня. Шматочок хліба, який упав  треба підняти  і обов’язково поцілувати. Моя бабуня мені розповідала, що були часи, коли діти не  знали який справжній смак хліба. То були страшні часи голоду.

Люди, які пережили це страхіття добре знають ціну  крихті  хліба.

Зараз я вам зачитаю свідчення   наших односельців  про ті страшні  часи.

Зачитуються свідчення односельців.

Учитель:

Раніше  в нашому селі були  невеличкі вітряки, млини. В кого саме вони були зараз нам розповість наш гість.

Розповідь односельців.

Учитель:

Ось бачите , яка велика праця вкладена  в оту паляницю.

Дівчинка читає вірш    Валентини Михальченко

"Спогад про мамин хліб"

- Звідки приходить день  і ніч ?-

В дитинстві  в мами я  спитала,

А мати розтопляла піч,

Бо тісто виробити мала.

 

Це  від бабусі  в неї хист-

Свій хліб  домашній випікати.

А люди кажуть, що колись

Такий пекли  у кожній хаті.

 

Стомились рученьки її -

Та  то для мами все пусте,

В печі  вже гілля  тріскотить,

А тісто на очах росте.

 

Вогонь в печі  палахкотить,

Іскриться, грає язиками,

Стає тепліше на душі,

Й підходжу ближче  я  до мами.

 

Ген , перша біла кулька враз

У неї сходить з-під долоні,

І я дарма не гаю час.

Я мащу  форми на ослоні.

 

Звідки приходить день і ніч,

Вона мені розповідала,

Як хліб пекти, і як садить...

І всього доброго навчала.

 

І вийшов хліб  такий смачний ,

Його плекала рідна мати!

Бо  в нім душа її, й гріх тим,

Хто сміє душу  цю зламати.

 

Нехай же буде хліб  таким,

Як був колись  в дитячі роки!

І хай смакують  хлібом всі,

Не  тільки  діти,  а  й  онуки!

 

Учитель:

Отже, ви бачите, яке велике значення має хліб наш насущний.

ВЕД:(на фоні музики)

Принесли хліб .На столі поклали. Пахучий, теплий ще. Зі шкоринкою золотавою. Це від вогню  позолота в нього.

ВЕД:

Та не тільки від вогню. Золоте зерно на борошно мололи. А зерно  в золотому  колоску  на стеблинці гойдалося, срібною росою вмивалося. Золоте проміння сонячне  в себе увібрало.

ВЕД:

Золоті роботящі руки  зерно у ріллю посіяли. Урожай доглянули і зібрали. Зерно змололи, хліб спекли.

ВЕД:

І лежить  на столі хліб теплий , пахучий , руками роботящими подарований.  Лежить ясний, як сонечко. І  ніби промовляє...

Усі учасники разом:

Любіть хліб, шануйте, їжте  та здоровими будьте!

(В кінці заходу всіх гостей пригощають короваєм)

Категорія: Позакласна робота | Переглядів: 945 | Додав: admin | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: