План-конспект уроку:Основи господарської діяльності в умовах ринков економіки
План-конспект уроку:Основи господарської діяльності вумовах ринков економіки Мета: • ознайомити учнів з основами економічного аналізу в умовах рин кової економіки, з поняттям «ринкова економіка» та законодавчими актами про сучасні форми власності, з формами організації господарської діяльності та основними положеннями про умови створення і функціонування фермерських господарств; • розвивати логічне мислення, пам'ять; виховувати економічно грамотну людину. Основні поняття: ринкова економіка, конкуренція. Міжпредметні зв'язки: економіка. Обладнання та література: Економіка: Підручник для 10 кл. загальноосвітніх навчальних закладів/ Г. О. Ковальчук, В. Г. Мель-ничук, В. О. Огнев' юк; Загальна економіка: Підручник для 10-11 кл. загальноосвітніх навчальних закладів/ І. Ф. Радіонова. Очікувані результати навчальної діяльності Розкриває сутність поняття «ринкова економіка»; характеризує законодавчі акти про сучасні форми власності на засоби виробництва; називає форми організації господарської діяльності; визначає основні положення про умови створення та функціонування фермерських господарств. СТРУКТУРА УРОКУ І.Організаційна частина II. Актуалізація знань і мотивація навчальної діяльності учнів Учитель нагадує про важливу роль професії хлібороба в житті суспільства і кожної людини зокрема. Психолого-соціологічна характеристика професій хлібороба в цілому і за окремими галузями сільського господарства. Специфіка роботи в рослинництві. Вимоги до знань психологічних показників людини, яка обирає професію. Роль інтегрованих знань і трудової підготовки для оволодіння професією хлібороба та успішної роботи. Професії переробних галузей продук¬ції рослинництва і тваринництва. Важливість професій науково-дослідної, раціоналізаторської, селекційної спрямованості для вироб¬ництва сільськогосподарської продукції, конкурентоспроможної на міжнародному ринку. III. Вивчення нового матеріалу 1. Ринок, держава, ціни Економічний устрій держави базується на різних організаційних починаннях: зокрема на суб'єктивній волі керівного органу або на об'єктивних економічних законах. У першому випадку йдеться про економіку, засновану на розподілі наявних ресурсів і отриманні доходів. В основі лежать рішення людини або групи людей, що наділені нладою (або її привласнили), тому таку економіку зазвичай називають адміністративно-командною. У другому випадку мається на увазі економіка, названа ринковою. Сьогодні економіка України функціонує в умовах ринку, який що не цілком сформувався. Ринок — система стабільних, постійно відти» рюваних відносин (виробничих, економічних, технологічних і ін.) між різними суб'єктами, діючими на ньому, опосередкована механізмом вартості, товарно-гропювих відносин, ціноутворення, попиту і проп» зиції. Ринкова економіка — своєрідний тип господарських зв'язків, що складається на базі приватної власності під впливом законів вартості, попиту і пропозиції, конкуренції та інших, у процесі реалізації яких узгоджуються інтереси і задовольняються потреби різних учасників економічної діяльності. Основні поняття ринкової економіки: • децентралізація економічної влади, яка забезпечується приватною власністю на ресурси виробництва і споживання; розділення державного і господарського управління, унаслідок 4ого держава не втручається в оперативно-господарську діяльність підприємств і здійснює лише соціально значущі функції; безперешкодний рух усіх факторів виробництва, засобів виробництва і робочої сили; вільне ціноутворення з урахуванням чинників витрат виробництва, попиту і пропозиції; відвертість і доступність ринку для всіх, що в поєднанні з приватною власністю на ресурси забезпечує створення конкурентного середовища, яке, у свою чергу, ініціює науково-технічний прогрес; орієнтація на споживача; саморегулювання, відповідно до якого кожний суб'єкт ринку має право вибору діяльності і споживання, керуючись власними інтересами і повною мірою відповідальності за себе. Розвиток ринкової економіки здійснюється саме за рахунок саморегулювання. Ринкова економіка заснована на відносинах, що виникають при купівлі-продажу товару. У ринкових відносинах беруть участь різні фізичні і юридичні особи. Господарюючі суб'єкти на ринку представлені підприємствами різних форм власності, акціонерними товариствами, біржами, різними фондами тощо. Функціонування ринкової економіки побудовано на таких принци-йх: Рівність виробників (продавців) і споживачів (покупців) перед зовнішніми чинниками. І. Рівновага цін (курсів, відсоткових ставок) на основі збалансованос¬ті попиту і пропозиції. H. Економічне регулювання самостійних дій суб'єктів ринкових від- носин (виробників, продавців, посередників, споживачів, покуп- ців). I. Використання юридичних норм для економічного регулювання. 5. Наявність конкуренції як умова економічного прогресу й економічного регулювання. Суть ринкових відносин — виробники і продавці повинні діяти на свій страх і ризик, орієнтуючись лише на ринкові регулятори (ціни, податки, відсоткові ставки, курси, дивіденди тощо). Підприємницька діяльність здійснюється від імені і під майнову відповідальність певними суб'єктами. Хто ж може в Україні здійснювати підприємницьку діяльність? Суб'єктами підприємницької діяльності (підприємцями) можуть бути: громадяни України, інших держав, особи без громадянства, не обмежені законом у правоздатності або дієздатності; юридичні особи всіх форм власності, установлених Законом України «Про власність»; об'єднання юридичних осіб, що здійснюють діяльність в Україні на умовах угоди про розподіл продукції. Не допускаються до здійснення підприємницької діяльності такі категорії громадян: військовослужбовці, службові особи оргапів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, державного арбітражу, державного нотаріату, а також органів державної влади й управління, які покликані здійснювати контроль за діяльністю підприємств. Особи, яким суд заборонив займатися певною діяльністю, не можуть бути зареєстровані як підприємці з правом здійснення відповідного виду діяльності до закінчення терміну, установленого вироком суду. Особи, які мають непогашену судимість за крадіжки, хабарництво та інші корисливі злочини, не можуть бути зареєстровані як підприємці, не можуть виступати співзасновниками підприємницької організації, а також займати в підприємницьких товариствах та їх спілках (об'єднаннях) керівні посади і посади, пов'язані з матеріальною в' відальністю. У Конституції України записано, що «кожен має право на підп ємницьку діяльність, яка не заборонена законом» . Тобто п приємці мають право без обмежень приймати рішення і здійснюв самостійно будь-яку діяльність, що не суперечить законодавст Разом з тим законодавчими актами передбачено обмеження в здійсн ні підприємницької діяльності, зокрема, законодавчо встановле перелік видів діяльності, у яких підприємництво не передбачено. Так, діяльність, пов'язана з обігом наркотичних засобів, психо тропних речовин, виготовленням і реалізацією військової зброї та боєприпасів до неї, вибухових речовин, видобуванням бурштину, охороною окремих особливо важливих об'єктів державної власності, перелік яких визначається в установленому Кабінетом Міністрів України порядку, а також діяльність, пов'язана із розробкою, випробуванням, виробництвом та експлуатацією ракет-носіїв, у тому числі з їх космічними запусками з будь-якою метою, може здійснюватися тільки державними підприємствами й організаціями. Окремі види потребують спеціального дозволу (ліцензії). Ліцензуванню підприємницької діяльності підлягають лише ті види підприємницької діяльності, які безпосередньо впливають на здоров'я людини, навколишнє природне середовище та безпеку держави. Для здійснення підприємницької діяльності, що ліцензується, необхідно отримати відповідну ліцензію та дотримуватись певних умов і правил здійснення даного виду діяльності (ліцензійні умови), які встановлює Кабінет Міністрів України або уповноважений ним орган. Підприємства можуть припинити свою діяльність не тільки з причини нерентабельності, а й тому, що змінюють форму функціонування, об'єднуються з іншим підприємством, відокремлюються з розподілом майна тощо. Для припинення діяльності суб'єкта підприємництва існують два шляхи — реорганізація та ліквідація. Підприємство реорганізується, наприклад, у таких випадках: злиття з іншим підприємством та утворення в результаті нового підприємства, до якого переходять усі майнові права та обов'язки обох підприємств; приєднання одного підприємства до іншого, у результаті до останнього переходять усі майнові права та обов'язки підприємства, що приєднується; поділу підприємства; новим підприємствам, що виникли, переходять за домовленістю сторін у відповідних частинах (частках) майна права й обов'язки розділеного підприємства. Ліквідація підприємства (фірми) здійснюється ліквідаційною комі-Ісю, яка створюється власником або уповноваженим ним органом, а у нпадку банкрутства — судом або арбітражним судом. За рішенням удових органів ліквідація може провадитися й органом управління Ідприємством (фірмою). 2. Конкуренція Ринок не зміг би функціонувати, якби серед його механізмів не було конкуренції. Конкуренція — економічне суперництво (змагання) між виробниками товарів і послуг за вигідніші умови діяльності та продажу й одержання максимального прибутку. Конкуренція корисна для суспільства: стимулює раціональне використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, примушує ииробників постійно поновлювати асортимент, пильно стежити за науково-технічними новинками й активно впроваджувати їх у виробництво. Результати такого суперництва оцінюють самі споживачі, купуючи ті чи інші товари. У ринковій економіці конкуренція виконує чимало функцій: сприяє розподілові ресурсів, взаємодії попиту і пропозиції, формуванню ринкових цін, стимулює зниження витрат виробництва й випуск нових видів продукції, забезпечує суверенітет споживача, гарантуючи захист від диктату виробників. Водночас конкуренція має і негативні риси: є однією з причин безробіття; прямо чи опосередковано спричиняє нерівномірний розподіл доходів між різними групами населення; призводить до розорення дрібних товаровиробників; сприяє концентрації виробництва, через це — значному збагаченню великих власників; може породити монополію зі всіма її негативними наслідками. В умовах конкуренції виникає необхідність існування комерційної таємниці, продиктованої бажанням товаровиробників приховати від конкурента все те, що дає їм змогу виробляти товари підвищеного попиту й одержувати високі прибутки. Комерційна таємниця — це теж необхідна умова конкуренції, тому вона охороняється законодавством кожної країни. З іншого боку, товаровиробники намагаються вивчати і запозичувати методи роботи конкурентів, які мають успіх. Вивчення успіхів конкурентів суміжних виробництв є одним із рушіїв виробничого чи комерційного прогрессу Залежно від класифікації розрізняють насамперед внутрішні, лузеву та міжгалузеву конкуренцію. Внутрішньогалузева конкуре" існує між виробниками певної галузі. Міжгалузева конкуренція ві кає між виробниками різних галузей за вищі прибутки та вигіді застосування капіталу. Є і міжнародна конкуренція, бо багато країн виробляють однотипЯ продукцію. Це має й позитивний аспект, оскільки сприяє зниженню пш ціональних і світових витрат на типове виробництво. Конкуренцію м на класифікувати й за методами її ведення. Так, розрізняють чесну, аЩ добросовісну, цінову і нецінову, нечесну (недобросовісну) конкуренцію* Цінова конкуренція означає, що основним методом конкурентиИ боротьби є ціна. Перемагає той, хто досягає собівартості товару нижі чої, ніж ринкова ціна. Фірми, які використовують ефективніші методи виробництва, мають можливість знизити ціни. Це приваблює покупців. Нецінова конкуренція — це надання товарам нових особливостей! якісних, технічних, дизайну тощо. Нечесна (недобросовісна) конкуренція спрямована на одержання комерційної вигоди, забезпечення домінуючого становища на ринку шляхом обману споживачів, партнерів, інших господарюючих суб'єктів і державних органів. Методи нечесної конкуренції: дезінформація покупця про товари й послуги; вона виявляєть в недостовірних відомостях про споживчі властивості товару (клас, сорт, якість тощо) і досконалість послуг; використання товарного знака, фірмового найменування або мар кування товару без дозволу господарського суб'єкта, на ім'я яко вони зареєстровані; поширення вигаданої компрометуючої інформації про товари своїх конкурентів: така інформація шкодить репутації конкурентів і негативно позначається на результатах їхньої діяльності; деякі фірми вдаються до будь-яких заходів тиску на постачальників ресурсів і банки, щоб вони відмовляли конкурентам у постачанні сировини, матеріалів та в наданні кредитів; деякі фірми шляхом підкупу, встановлення вищих окладів і різних пільг переманюють провідний персонал фірм-конкурентів чи забезпечують собі інші вигоди. 8. Селянське (фермерське) господарство Однією з форм підприємницької діяльності в сільському господарстві є селянське (фермерське) господарство. Економічною основою оплянських (фермерських) господарств є приватна власність на землю Ти інші засоби виробництва. У грудні 1991 р. Верховною Радою України був схвалений Закон України «Про селянське (фермерське) господарство», який у червні 1993 р. викладено в новій редакції. Цей закон мизначає економічні, соціальні і правові основи створення та діяльності селянських (фермерських) господарств в Україні. Він гарантує право громадян України на добровільне створення таких господарств, самостійність їх господарювання, рівність з іншими формами госпо¬дарювання в агропромисловому комплексі, а працівників селянських (фермерських) господарств — із зайнятими в інших сферах народного господарства. Закон спрямований па створення умов для розвитку селянських (фермерських) господарств, виробництва в них товарної сільськогосподарської продукції, забезпечення раціонального використання і збереження переданих і наданих їм земель, соціального та правового захисту цих господарств. Селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. Членами селянського (фермерського) господарства можуть бути подружжя, їхні батьки, діти, що досягли 16-річного віку,, та інші родичі, які об'єдналися для роботи в цьому господарстві. Членами селянського (фермерського) господарства не можуть бути особи, у тому числі родичі, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом, угодою). Селянське (фермерське) господарство може бути створене однією особою. Голова селянського (фермерського) гос¬подарства може доручати виконувати свої обов'язки і використовувати права голови одному з членів господарства. Голова і члени селянського (фермерського) господарства не можуть постійно працювати в інших підприємствах, установах та організаціях. Селянське (фермерське) господарство має своє найменування, печатку і штамп. Фермерське господарство в системі ринкової економіки народногосподарського комплексу є рівноправною формою ведення господарства поряд із державними, колективними, орендними та іншими підприємствами та організаціями, господарськими товариствами. IV. Закріплення вивченого матеріалу 1. Яку діяльність здійснює селянське (фермерське) господарство суб'єкт господарювання? 2. Хто може бути головою селянського (фермерського) господарства? З Хто має право на створення селянського (фермерського) господар» ства? 4. Ким вирішуються спори, що виникають між господарством і бу якими підприємствами? Питання для обговорення Поясніть, чи завжди потрібно прагнути до конкуренції. Яким би ви хотіли бачити ринок комунальних послуг (електро-, газозабезпечення, водопостачання, каналізація) вашого населеного пункту: монопольним (ринок, на якому є тільки один продавець), конкурентним чи іншим? Що краще для фірми — займатися кількома видами діяльності чи працювати в одній галузі? Чи всі фірми однієї галузі — конкуренти? Наведіть приклади підприємств-монополістів в економіці України. Підготуйте розповідь про їх діяльність. У країні запроваджено монополію на виробництво і продаж горілки. Які наслідки для економіки і суспільства матиме цей крок? V. Практична робота. Проаналізуйте за конкретними даними стан розвитку селянського (фермерського) господарства у вашому регіоні (селі, районі, області). VI. Підсумки уроку 1. Оцінювання навчальних досягнень. Виставлення оцінок у щоденники. 2. Контроль за прибиранням робочих місць. VII. Домашнє завдання Повторити конспект, записаний у зошиті. | |
|
| |
| Переглядів: 5914 | |
| Всього коментарів: 0 | |