ТЕМА. Охорона навколишнього середовища

 Мета:

закріпити знання про екологічну ситуацію в Україні та в світі, шляхи охорони і'рунту від вітрової та водяної ерозії, руйнівної дії тракторів, машинно-тракторних агрегатів і засоби запобігання за­бруднень, понятття про екологічно чисті технології в сільському господарстві, перспективи їх розвитку в Україні, екологічно чисті види енергії, замкнуті, безвідходні цикли виробництва продукції рослинництва і тваринництва; розвивати пам'ять та логічне мислення; формувати інтерес до професій сільського господарства; виховувати охайність, повагу та культуру праці. Основні поняття: екологія, екологічно чисті види енергії, джерела забруднення, екологічне забруднення.

Міжпредмстпі зв'язки: основи екології, біологія, математика.

Тип уроку: комбінований.

СТРУКТУРА УРОКУ

I.  Організаційна частина

II.Актуалізація знань і мотивація навчальної діяльності учнів

III.  Вивчення нового матеріалу

ПЛАН

1.     Екологія.

2.Екологічні проблеми України

3.     Охорона навколишнього середовища.

4.     Вплив діяльності людини на сільгоспвиробництво.

IV.  Закріплення вивченого матеріалу

V.          Практична робота. Участь у планових природоохоронни
заходах місцевого господарства.

VI.   Підсумки уроку

VII. Домашнє завдання

ХІД УРОКУ

           I. Організаційна частина

Перевірка присутності учнів та призначення чергових.

II. Актуалізація знань і мотивація навчальної діяльності учнів

Фронтальне опитування

1.     Що називають топографічною оцінкою місцевості?

2.     Які сучасні тенденції будівельних споруд? Учням пропонується розглянути додаток А (див. с. 206), що допо

може пригадати основні поняття, які зустрічалися на інших уроках та в засобах масової інформації.

III.  Вивчення нового матеріалу

1. Екологія

Життя нерозривно пов'язане з природним середовищем. На ран­ніх етапах свого становлення людина, користуючись продуктами природи, не завдавала помітної шкоди природним ресурсам. Але з посиленням практичної діяльності, пов'язаної з винаходом знарядь праці, вплив на природу неухильно зростав. В останні десятиліття XX століття у зв'язку із високими темпами науково-технічного прогресу, небувалим розширенням сфер матеріального виробництва він став великомасштабним.

Термін «екологія» (грецьк. «ойкос» — житло, сховище) увів у нау­ку німецький біолог Е. Геккель 1866 року. У вузькому значенні — це наука про взаємозв'язки живих організмів між собою та з навколиш­. середовищем. У широкому розумінні екологія охоплює значне Коло питань, пов'язаних з функціонуванням надорганізмових систем (популяцій, видів, біоценозів, біосфери).

Тепер під терміном «екологія» часто розуміють увесь комплекс проблем, пов'язаних з охороною навколишнього середовища. Еко-(Огія як наука є основою для розробки певних природоохоронних виходів.

В умовах науково-технічного прогресу значно ускладнились вза-імо відносини суспільства з природою. Людина отримала можливість (Вливати на хід природних процесів, підкорила сили природи, почала іиіановувати майже всі доступні відновлювані і невідновлювані при­родні ресурси і разом з тим забруднювати і руйнувати довкілля.

За оцінкою Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), із |ільш ніж 6 млн відомих хімічних сполук практично використову-і 11.ся до 500 тис. сполук; із них близько 40 тис. мають шкідливі для июдини властивості, а 12 тис. є токсичними.

До кінця XX ст. забруднення навколишнього середовища відхо­дами, викидами, стічними водами всіх видів промислового виробни­цтва, сільського господарства, комунального господарства міст набу­ло глобального характеру і поставило людство на грань екологічної катастрофи.

Утручання людини в природні процеси різко зростає і може спри­чинити зміну режиму ґрунтових і підземних вод у цілих регіонах, поверхневого стоку, структури ґрунтів, інтенсифікацію ерозійних процесів, активізацію геохімічних та хімічних процесів у атмосфері, гідросфері та літосфері, зміни мікроклімату тощо. Сучасна діяльність, наприклад, будівництво гідротехнічних споруд, шахт, рудників, доріг, свердловин, водойм, дамб, деформація суші ядерними вибуха­ми, будівництво гігантських міст, обводнення і озеленення пустель та інші повсякденні аспекти діяльності людини, уже викликали значні видимі і приховані зміни довкілля.

2. Екологічні проблеми України

За даними Міністерства природних ресурсів і екології, у нашій країні щороку утворюється майже 2 млрд тонн різних відходів, 2/3 з яких — розкривні, шахтні та інші гірські породи. Тільки переробка сільськогосподарської сировини дає щороку 450 млн тонн відходів. Зростання населення і масштабів виробництва спричинило виникнен­ня регіональних екологічних проблем. Головними причинами еколо­гічної напруги стали: широкомасштабна розробка надр і видобуток мінеральної сировини (Кривий Ріг, Донбас, Львівсько-Волинсь басейн, Прикарпаття); спорудження каскаду водосховищ на Дні що призвело до замулення його природної екосистеми; катастрофи Чорнобильській АЕС; необмежене нарощування в минулі десяти потужностей атомної енергетики; необґрунтоване осушення заболи чених і перезволожених територій на Поліссі; надмірна концентрації виробництва в містах, особливо великих; відставання темпів лІоф відновлення від вирубки лісів па Поліссі й у Карпатах; масове арі ведення зрошувальних меліорацій у Причорномор'ї. Усе це призвоЛІ до процесів засолення, зменшення родючості ґрунтів і виснаженіїм водних ресурсів.

3. Охорона навколишнього середовища

Однією з найважливіших нині є проблема охорони повітрянім.. басейну, основними забруднювачами якого є транспорт, енергетичні й хімічні підприємства. Почастішали випадки викидів в атмосферу оксиду вуглецю, вуглекислого газу, діоксиду сірки, пилу, різни! оксидів та радіонуклідів. Особливо гостро стоїть питання охорони атмосфери в промислових районах, центрах металургійної й хімічної промисловості.

Винятково важливою є охорона водних ресурсів. Джерелами забруднення внутрішніх вод неочищеними стоками є передусім про­мислові та комунальні підприємства, сільське господарство. Особливо забруднюються водойми мінеральними добривами й пестицидами. Збільшення споживання води зумовлює її дефіцит. У зв'язку з цим проблема забезпечення населення чистою прісною водою є однією з найгостріших. До найважливіших природоохоронних об'єктів нале­жать Дунай, Тиса, Дніпро, Дністер, Південний Буг, Чорне й Азовсько моря.

Складовою проблеми охорони навколишнього середовища є охоро­на земельних ресурсів. Для розвитку сільськогосподарського вироб­ництва винятково велике значення має раціональне використання землі, відновлення її родючості, максимальне зменшення вилучення сільськогосподарських угідь для промислового, житлового й тран­спортного будівництва. Особливу роль у стабілізації земельного фон­ду сільського господарства відіграє рекультивація відпрацьованих кар'єрів.

Підсумки уроку