Художнє конструювання виробів
Мета: закріпити знання про художнє конструювання виробів, методи дизайнерської біоніки, біоформи в художньому конструюванні; розвивати в учнів пам'ять, уяву, просторове та логічне мислення; формувати вміння розробляти ескіз майбутнього виробу — ручки для шафи; формувати інтерес до професії художника-конструктора, художника-модельєра, дизайнера; виховувати почуття прекрасно¬го, основи дизайнерського смаку, охайність, культуру праці. • Тип уроку: комбінований. СТРУКТУРА УРОКУ I. Організаційна частина II. Актуалізація знань і мотивація навчальної діяльності учнів ІІІ. Вивчення нового матеріалу ПЛАН. 1. Історія розвитку біоніки. 2. Біоніка, її суть і призначення. 3. Методи біодизайну. 4. Закріплення вивченого матеріалу 5. Практична робота. Роботи з біоніки 6. Підсумки уроку VII.Домашнє завдання ХІД УРОКУ I. Організаційна частина Перевірка присутності учнів та призначення чергових. II. Актуалізація знань та мотивація навчальної діяльності III. Вивчення нового матеріалу 1. Історія розвитку біоніки Протягом багатьох віків люди вивчали, досліджували, пробували копіювати живу природу. Розглянемо бджолині соти. Вони являють собою десятки тисяч шестигранних призм, розміщених паралельними рядами. Соти ізотропні — їх міцність однакова в усіх напрямках. Кожен ряд комірок бджоли кладуть із «перев'язкою», як каменярі цегляну стіну. Тисячолітній досвід бджіл у створенні сотів успішно використовується архітекторами і будівельниками. Японські кораблебудівники створили корабель, який копіював форму кита. Це дозволило на 25% підвищити швидкість судна при тій же потужності механізмів. Оригінальну конструкцію «підземохода» розробив радянський інженер-конструктор. Для створення своєї машини він вивчив метод «роботи» крота — визнаного рекордсмена підземних проходів. Інший Інженер-конструктор розробив автомобіль без коліс, що стрибає, Ідею створення якого йому підказав кенгуру. Усе це є прикладами дизайнерської біоніки (біодизайну). 2. Біоніка, її суть і призначення Отже, біоніка — це наука про використання знань конструкції та форм, принципів і технологічних процесів живої природи в техніці І виробництві. Основу біоніки складають дослідження з моделювання різних живих систем. Існує багато прикладів з історії архітектури та техніки, коли в якості зразка були використані форми живої природи. Наприклад, стовбур дерева та стеблина рослини являють собою колону, що міцно посаджена в ґрунт з усіма властивими цій конструкції деформаціями та напруженням від вітрового навантаження. Природний закон вітрових навантажень впливає на форму крони дерев. їх форма нагадує нам конус із вершиною вгорі, її використовують при проектуванні баштових споруд — це Ейфелева вежа в Парижі, радіовежа В. Г. Шухова в Москві, димові труби заводів, ГЕС, ТЕЦ та ін. Біоніка в художньому конструюванні — це одночасно і наука, і мистецтво, це аналіз і синтез, пошук нового, оригінального. Тваринний і рослинний світи підказують ідеї для художнього і технічного конструювання. Тому найвідповідальніший момент у роботі дизайнера — дослідження живої природи. (Листя деяких рослин змінює форму: одні згортаються в трубочку, другі утворюють химерні короби, треті закручуються в спіраль. Це дає їм можливість витримувати велике навантаження. Такий процес швидкого перетворення біоформи в техніку називається трансформацією. Ось така трансформація підказала італійським архітекторам ідею залізобетонного автодорожнього мосту нової конструкції — напівзгорнутого трав'яного листка. Міцність, краса, легкість цієї споруди взяті з природи.) Необхідність вивчення біологічних форм для художника-конструктора підкреслюється ще й тим, що вони масштабно виражені, конструктивно і функціонально зумовлені. Гармонія краси й цілісності в природі — невичерпне джерело засобів гармонізації форми, до якого постійно звертались творці шедеврів мистецтва. До виконання природних форм необхідно підхо¬дити творчо, інакше не вдасться досягти бажаного результату. Робота художника-конструктора із природними аналогами заключається не лише в простому порівнянні, а в пошуку методів і способів технічного моделювання біологічних процесів. 3. Методи біодизайну Основним методом біодизайну являється метод функціональних аналогій, або співставлення принципів і засобів формоутворення виробів і живої природи. Вивчення форм живої природи живить фантазію художників-конструктор'ів, дає матеріал для творчості й допомагає вирішувати проблему гармонії функціонального і есте¬тичного начал, збагачуючи формальні засоби гармонізації найбільш виразними пропорціями, ритмом, симетрією, асиметрією тощо. Художник робить детальні замальовки всіх різновидів природного зразка, потім шляхом формоутворюючих, осьових і розчленовуючих ліній аналізує природну форму і розробляє технічний зразок. У біо-дизайнерському процесі обов'язковим є відтворення цікавих для дизайну природних форм за допомогою об'ємних моделей. Моделю¬вання в даному випадку виступає як засіб не лише пізнання законів формоутворення живої природи, але й як інструмент безпосередньо¬го вирішення теоретичних і практичних задач, поставлених перед дизайнерською біонікою. Використання біоніки в процесі художньо¬го конструювання розвиває уяву, пробуджує творчу думку, змушує розмірковувати, шукати, пізнавати закони природи. На нинішньому етапі освоєння форм живої природи в предметному світі освоюються не просто її формальні сторони, а встановлюються глибокі зв'язки між законами розвитку живої природи і предметного світу. Від функцій до форми і до закономірностей формоутворення — такий основний шлях дизайнерської біоніки. Можна розглянути приклади застосування біоформ на прикладі груші та електричної лампочки, дятла та молотка тощо. (Показ рисунків, таблиць на тему «Моделювання біологічних процесів», додатки А-Г). IV. Закріплення вивченого матеріалу Запитання та завдання Що вивчає біоніка? • Наведіть приклади біоформ у побуті, одязі. • 3 яких матеріалів найчастіше виготовляють макети? Які різновиди ескізів ви знаєте? V. Практична робота. Роботи з біоніки Завдання 1. Особливості виконання моделей і макетів із паперу, картону та деревини. 2. Особливості виконання моделей і макетів з пінопласту, пластиліну і текстильних матеріалів Створення (виготовлення) виробу розпочинається з розробки ескізу, але, щоб отримати більш повне уявлення про майбутній виріб, ескізу недостатньо. Макет же дає повну зорове уявлення про виріб, що створюється; його можна розглядати з різних кутів зору, повертаючи або змінюючи позицію спостерігача. Саме тому можна запропонувати розглянути особливості виконання моделей і макетів з різних мате¬ріалів. Об'єднайте учнів у пари. Кожна пара повинна отримати роздатковий матеріал (текстову інформацію, оформлену у вигляді карток № 1 та № 2 із заголовками «Особливості виконання моделей і маке¬ті в з паперу, картону і деревини», «Особливості виконання моделей і макетів з пінопласту, пластиліну і текстильних матеріалів» відпо¬відно). Один учень вивчає інформацію, розміщену на картці № 1, інший — на картці № 2, потім вони обмінюються між собою отрима¬ними відомостями, переказуючи прочитане. Можна запропонувати учням виготовити ручку для шафи. VI. Підсумки уроку 1. Рефлексія із застосуванням інтерактивної методики «Мікрофон» Запитання • Що сподобалось чи не сподобалось на уроці? • Чи дізнались про щось нове, цікаве? • Чого навчились? Що очікували від себе та інших? • Яких результатів досягли? • Що вдалось, а що ні? • Чи взяли з цього уроку щось корисне для себе? • Чи застосовуватимете набуті знання в майбутній практичній ді¬яльності? 2. Аналіз кращих робіт учнів. (Учні називають авторів, роботи яких найбільше сподобались. Учитель аналізує найкращі розробки, акцентуючи увагу на правильності виконання ескізу, дотриманні конструктивних та естетичних вимог, грамотному описі моделі, обґрунтуванні доцільності вибору). 3. Оцінювання навчальних досягнень. Виставлення оцінок у щоден¬ники. 4. Контроль за прибиранням робочих місць. VII. Домашнє завдання Повторити конспект, записаний у зошиті. Картка № 1. Особливості виконання моделей і макетів з паперу, картону та деревини Макет, який найбільш повно імітує зовнішній вигляд промис¬лового виробу і деякі його функціональні якості, в інженерній та художньо-конструкторській практиці називають моделлю. Часто при виготовленні макетів використовують різноманітні види паперу та картону: для друку, креслярсько-малювальний, обкла¬динковий, настільний, гофрований, деякі спеціальні види технічного паперу; білий дерев'янистий і бурий дерев'янистий картон та його замінники. Робота з даними матеріалами не вимагає спеціальних навичок. При роботі з ними використовують такі процеси, як різання, згинан¬ня, пробивання, проколювання; з'єднують окремі деталі за допомо¬гою клею, ниток, дроту, шляхом переплетення. Для конструювання з паперу і картону потрібні такі інструменти: лінійка, косинець, кольорові і прості олівці, шаблони, циркуль, ножиці, канцелярський ніж, голки, шило, кисточки для клею і фарби, клей, фарби. При роботі з даними матеріалами необхідно пам'ятати, що лінії розриву паперу вздовж волокон виходять рівнішими, ніж упоперек волокон; смужка паперу, вирізана вздовж волокон, прогинається менше, ніж така, що вирізана впоперек (саме тому для обкантування виробів смужки паперу необхідно вирізати вздовж волокон); перегну-і п папір можна швидше й акуратніше, якщо вздовж наміченої лінії згину провести по лінійці гладилкою (кінчик інструменту утворює ріпний слід, у якому волокна паперу зжимаються й надламуються: по цьому сліду можна легко й рівно перегнути лист паперу); якщо необхідно перегнути картон, лінію згину розмічають на лицевому боці (а папір — з виворотного боку); при різанні паперу, складеного и кілька шарів, ножиці нахиляють трохи вправо (при цьому нижній шар паперу притискається нижнім лезом ножиць і листи паперу не імітуються), перед зшиванням папір проколюють шилом по розміче¬них лініях (проколювання виконують на дошці чи фанері); зшивати деталі паперу та картону можна міцною ниткою без голки (для цього кінчик нитки завчасно вмочають у клей і просушують, затверділий і кінчик нитки легко проходить у зроблені шилом отвори). Також для виготовлення макетів доцільно використовувати пап'є-маше: папір рвуть на шматочки, розмочують 24 години, одержану масу кип'ятять до перетворення її на в'язку рідину, потім сушать. (сухий залишок розтирають із рідким столярним клеєм (можна додати гіпс, крохмаль), суміш розмішують до консистенції тіста і розкачують листи товщиною = 3 мм, листи накладають на попередньо змащену форму з дерева, гіпсу, пластиліну, обжимають рукою, валиком. Коли деталь підсохне, її знімають з форми, сушать. Суху деталь обробляють ножем, стамескою. Ґрунтують, шпаклюють, оздоблення проводять емалевим напилом або плівкою. Для виготовлення різноманітних моделей із деревини хорошим і доступним матеріалом є фанера. Вона складається з кількох шарів тонких листів деревини товщиною 0,1-3 мм. Основні переваги фанери у порівнянні з іншими дерев'янистими матеріалами — легкість, гнучкість, міцність при незначній товщині (до 12 мм), доступність меха¬нічної обробки. Необхідні інструменти: лінійка, косинець, м'який олівець, шаблони, циркуль, шило, трафарети, ніж, викрутка, ручне свердло, молоток тощо. Одна з головних операцій при роботі з дере¬виною — розмічання. Основний спосіб обробки деревини — різання і різання зі зніманням стружки та без знімання), а також запилюван¬ня, випилювання. | |
|
| |
| Переглядів: 9506 | | |
| Всього коментарів: 0 | |