02:21 Виховна година “Азбука ввічливості” | |
Мета: Закріпити у школярів знання і навички елементарних правил поведінки та етикету; формувати вміння аналізувати свої вчинки та вчинки інших. Обладнання: На дошці два плакати з написами: "Це можна робити в школі" та "Цього не можна робити у школі", дитяча іграшка. Учні класу поділені на три групи, які будуть мати окремі завдання. Слова вихователя: Починаючи розмову про ввічливість, нам треба з’ясувати, що означає це поняття. Ввічливість - це насамперед уміння спілкуватися, це мистецтво людського спілкування, вміння люб'язно ставитися до людей, які нас оточують. Я думаю ви погодитесь зі мною, що не лише дітям, а й дорослим хочеться, щоб до них ставилися їх друзі, рідні, уважно, по доброму, завжди любили та поважали. Але весь секрет полягає в тому, що тільки до ввічливої людини вихованої та доброї людини ставляться саме так. Тільки таку людину всі люблять, поважають, хочуть спілкуватися з нею. Бути ввічливим зовсім неважко. Неважко бути охайним причесаним і вмитим, людям було приємно на вас дивитися. Неважко бути охайним причесаним і вмитим, щоб людям було приємно на Вас дивитися. Неважко допомагати вдома старшим, не розкидати по кімнаті свої речі. Звичайно, вихована людина має виконувати не тільки ці правила, їх набагато більше, але якщо ви будете виконувати хоча б ці елементарні правила до вони стануть початком вашого подальшого вдосконалення. Але людина може показати свою ввічливість як вчинками, так і словами, вони допомагають нам у цьому. Давайте розглянемо такий випадок заходить вчитель до класу і не вітається з учнями, а відразу говорить: "Сіли, відкрили зошити і пишіть". Звичайно, ви подумаєте, що у людини поганий настрій або вона погано себе почуває. Хоча, дуже ви вітаєтеся з вчителями по інерції, не задумуючись над значимістю привітання. Або ще такий випадок. Ти стоїш на перерві та розмовляєш з друзями. Аж раптом тобі хтось боляче наступає на ногу. Ти розсердився, готовий полізти у бійку та раптом чуєш: "Вибач будь-ласка. Мені дуже прикро, я не хотів зробити тобі боляче". Злість зразу пройшла і ти несподівано відповідаєш: "Та нічого, буває". Зразу пройшла біль та образа. Правда буває таке? Значить, потрібні ввічливі слова. Ми бачимо, яку велику силу вони мають. І таких випадків можна навести безліч. Після вступного слова вихователя дітям пропонують ситуації для обговорення. Кожній групі дітей своє запитання. За правильну відповідь та за активність учнів вихователь дає їм фішку. Запитання 1. Дочка йде на день народження до однокласниці. Приміряє дуже красиве та модне плаття. - "Одягни плаття простіше" - говорить мама. - "Але чому ?" - запитує дівчинка. Запитання 2. В електричці жінка розгорнула порцію морозива. Через хвилину обгортка білою плямою "прикрасила" підлогу під сидінням. - "Невже і вдома робите так само ?" - запитала сусідка. - "Електричка не дім, - відповіла та. І всі так роблять. Подивіться: всюди за сидіннями все забито сміттям. А що, хіба у вікно викидати ? По-моєму, так прибирати складніше". Запитання: Чи переконала вас жінка у своїй правоті. Запитання 3. Мене запросила на день народження подруга. Гостей було багато, їй подарували багато подарунків - дорогі сувеніри, прикраси. Я подарувала книгу. І ...... залишилася без подруги. Вона відвернулася від мене, їй не сподобався мій подарунок. Як мені бути ? Запитання 4. Каже учень шостого класу. - "У нашому класі ми часто даємо прізвиська один одному: Жир, Мочало, Папуга. Дехто з цим веде боротьбу. А чи варто боротися з прізвиськами? - Адже ми бачили багато фільмів про індіанців, де вони також мали прізвиська: Соколине Око, Вірна Рука, Громовержець. Що б відповіли на ці міркування? Запитання 5. Двері у тролейбус відчинилися. І поки пасажири виходили, один хлопчик прошмигнув у тролейбус і плюхнувся на вільне місце. - Мамо! - прокричав він до молоді ще жінки, яка зайшла слідом - скоріше Іди сідай! Це ж треба молодець який, як він про маму турбується. Правильно, синку так і треба. Щастя такого сина мати, - сказала жінка, яка сиділа поруч. Мама хлопчика відповіла ввічливою посмішкою. А хлопчик під поглядами дорослих злегка почервонів. Але не всі дивилися схвально. Жінка похилого віку з важкою сумкою у руках, за яку спритний синок щасливої матері виявився спритнішим, зі смутком дивилася у бік. (Поміркуйте над цією ситуацією ) Завдання 6. Їхали хлопці років по дванадцять. Сиділи і жваво обговорювали фільм, який щойно подивилися. Фільм про війну: - "А наш гранатою р - раз! І тому бац !!! Ну, наші молодці! ". А поруч стояв сивий чоловік з орденськими планками на піджаку. Стояв бо всі місця були зайняті. Хлопці бачили ветерана, але вдали, що не помічають його. - "А наш з кулемета та-та-та... і" Після обговорення цих життєвих випадків переходимо до наступного завдання. На дошці висять плакати з написами: " Це можна робити у школі " та " Цього не можна робити". Учням дається завдання скласти, що на Їх думку все-таки обов'язково потрібно робити у школі, а чого не слід робити. Учні працюють за партами декілька хвилин, а потім по одному представникові від команди виходять до дошки і під написами на плакатах пишуть свої судження. Розглядають такі випадки: 1. Хто вітається першим, якщо зустрілися молодий і старий? Хлопчик і дівчинка? Якщо, зустрілися два хлопчики, хто подає першим руку? Відповідь: Перший вітається молодий із старшим, хлопчик із дівчинкою, але руки вони не подають. З двох людей одного віку та статі першим вітається той, хто краще вихований. 2. Якщо ви увійшли в автобус із задньої площадки і побачили, що біля передніх дверей стоять ваші товариші, чи потрібно вітатися з ними? Відповідь: Якщо вас помітили, то не обов'язково кричати. Слова замінять жести та міміка. Потрібно посміхнутися та зробити невеликий кивок головою. 3. Зустрічаєте ви людину часто: мешканця свого будинку, вчителя, який викладає в сусідньому класі, але ви не знайомі з ним. Чи треба вітатися? Відповідь: Обов'язково. 4. Як повинні виходити і заходити до транспорту хлопчики і дівчатка? Відповідь: Спочатку заходять дівчатка, а потім хлопчики. А виходять навпаки, спочатку хлопчики і подають дівчаткам руку. 5. В коридорі у школі стоїть ваш класний керівнику колі інших вчителів. Вони розмовляють між собою. Ви підходите і кажете: "Олено Іванівно, вас там шукала вчитель математики і просила, щоб ви зараз зайшли до неї." (Обговорити ситуацію ). 6. Директор школи стоїть у колективі вчителів. Ви проходите повз них і вітаєтеся з одним директором. Чи правильно ви вчинили ? ( Обговорити ситуацію). Вчитель тримає у руках дитячу іграшку і звертається до учнів з такими словами. Вчитель: Ви знаєте один одного вже шість-років. Але я впевнена, що ввічливі слова ви говорили один одному дуже рідко. Ви погодитеся зі мною, що кожній людині приємно, коли їй кажуть компліменти або просто хороші, приємні слова про її зовнішність, риси характеру. То давайте сьогодні скажемо один одному такі приємні слова. А допоможе нам у цьому ось така дитяча іграшка, але ми повинні дати їй ім'я. (Діти дають ім'я іграшці). Вихователь першим дає іграшку дитині і сам говорить якісь приємні слова. Так іграшка обходить усіх дітей і знову повертається до вихователя. При цьому учень, який віддає вихователю іграшку теж говорить щось приємне в його адресу. | |
|
| |
| Всього коментарів: 1 | |
|
| |
