Урок 6. Технічне конструювання
Мета уроку: Засвоєння знань про проеціювання (центральне, паралельне); креслення деталей об’ємної форми та умовні позначення на кресленнях. Формування умінь здійснювати проеціювання на дві взаємно перпендикулярні площини. Розвивати в учнів просторове уявлення. Виховувати графічну грамотність, точність, акуратність. Об’єкт навчальної праці: модель деталі об’ємної форми. Обладнання: креслярський інструмент. Тип уроку: Комбінований. Орієнтовний план проведення уроку І.Організаційна частина (2 хв.) ІІ. Мотивація навчально-трудової діяльності (3 хв.) ІІІ. Повідомлення теми, мети, завдань уроку (2 хв.) IV. Повторення раніше вивченого матеріалу (5 хв.) V. Вивчення нового матеріалу (15 хв.) VI. Практична частина (13 хв.) VІI. Заключна частина (3 хв.) Хід уроку І.Організаційна частина – Перевірка присутніх; – Призначення чергових. ІІ. Повторення раніше вивченого матеріалу: 1. Що таке зразок? Для чого його застосовують в проектуванні? 2. У чому суть методу зразків? 3. Які методи застосовують під час художнього конструювання виробу? ІІІ. Мотивація навчально-трудової діяльності. На попередньому занятті ми з вами спроектували форму майбутнього виробу, який є необхідною річчю охайного використання канцелярського приладдя. Але цього недостатньо, щоб отримати готову річ. Треба також, знати як здійснити креслення об’ємної форми (стаканчик), позначається на кресленнях радіус, діаметр тощо. Вказані відомості необхідно відобразити на папері, і згідно з ними виготовити модель. Хочу Вам нагадати, що в конструюванні існують певні правила, які обумовлені розподілом праці – проектування виробу здійснює конструктор, а його виготовлення технолог, робітник тощо. Отже мають бути спільні правила, за якими технолог міг прочитати всі графічні відомості про об’єкт, який спроектований іншою людиною - конструктором. Оволодіваючи цими правилами ви будете ознайомлюватися з тими знаннями, які застосовують технологи, конструктори, дизайнери – фахівці, що працюють над створенням різноманітних технологічних об’єктів. Без графічної грамоти ми не зможемо виконати креслення майбутнього виробу або прочитати таке креслення чи ескіз. IV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку V. Вивчення нового матеріалу. План вивчення 1) Суть поняття проеціювання. 2) Центральне та паралельне проеціювання 3) Умовні позначення на кресленнях (радіус, діаметр, заклепкове з’єднання). 4) Розмічання заготовок з листового металу. 1) Вам уже відомо, як виконуються креслення й технічні рисунки простих деталей, а креслення деталей об’ємної форми – невідомо. Для побудови деталей об’ємної форми на кресленнях застосовують метод проеціювання. Проеціюванням називатимемо процес побудови проекції предмета. Проекція – зображення предмета на площині, яке утворилося під час проведення уявних променів через точки предмета до перетину з площиною. Цю площину називають площиною проекції, а уявні промені – проецюючими променями. Уявлення про проекції можна дістати, розглядаючи тіні предметів (рис.1.). Розглянемо, як можна побудувати проекцію геометричної фігури, наприклад, трикутника (рис.2.). Точки узяті на предметі позначимо великими літерами, а їхні проекції малими. Проекцією точки А на задану площину Н буде точка а, як результат перетину проектую чого променя Аа з площиною проекцій. Аналогічно проекції точок В і С будуть точки b і c. Сполучивши на площині точки a, b, c відрізками прямих, дістанемо фігуру abc, яка і буде проекцією заданої фігури АВС. 2) Якщо проектуючи промені, за допомогою яких будують проекцію предмета, виходять з однієї точки, проеціювання називають центральним (рис. 3.). Точку, з якої виходять промені, називають центром проеціювання, а здобуту при цьому проекцію – центральною проекцією. Якщо проектуючі промені паралельні один одному, то проеціювання називається паралельним, а побудовану проекцію – паралельною (рис. 4.). Якщо проектуючі промені перпендикулярні до площини проекцій (рис..5.), тобто ут¬ворюють з нею кут 90°, то проектування називають пря¬мокутним, а утворену при цьому проекцію - прямокутною проекцією. Спосіб прямокутного проеціювання є основним. Його використовують для побудови зображень на кресленнях. 3) Для позначення радіуса перед розмірним числом завжди пишуть латинську букву R (рис. 5, в і 6), а розмірну лінію проводять з центра дуги. З одного боку розмірна лінія закінчується стрілкою і має спільну точку з дугою кола. Для позначення діаметра перед розмірним числом наносять спеціальний знак – кружок, перекреслений прямою лінією (рис. 5, а, б і 6). Якщо розмірне число не вміщується всередині кола, його виносять за межі кола, як показано на рис. 5. б. Якщо деталь має декілька однакових елементів, то на кресленнях рекомендують наносити розмір лише одного з них, зазначаючи кількість. Наприклад, напис на кресленні „3 отв. 10” означає, що в деталі є 3 однакових отвори діаметром 10 мм. Деталі з листового металу часто з’єднуються при допомозі заклепок. Таке з’єднання називається заклепочним швом, а процес з’єднання – заклепуванням. Всі конструктивні елементи і розміри шва заклепочного з’єднання на кресленні зображують так, як показано на рис. 7, де - відстань між центрами заклепок, 1 і 2 – відстань від кромок, l – ширина шва, r1 і r2 – товщина деталей 1 і 2. 4) перед тим, як розпочати операцію розмічання, необхідно знайти базову сторону (її обпилюють напилком, а якість обпилювання контролюють кутником). Для проведення паралельних ліній необхідно від базової поверхні з двох сторін відкласти лінійкою необхідний розмір і сполучити їх рисувалкою (рис. 8, а). Для проведення паралельних ліній від заданої прямої АВ необхідно з випадкових точок „а” і „б” цієї прямої провести дуги заданим радіусом R. Дотична до цих дуг і буде лінією паралельною до прямої АВ на відстані R (рис. 8, б). Для того, щоб провести на заготовці взаємно перпендикулярні лінії необхідно посередині прямої АВ відмітити точку 1 і по обидва боки від неї циркулем з однаковим розміром нанести насічки 2 і 3 та накренити їх. Циркулем провести дуги „аб” і „вг” з точок 2 і 3. лінія, яка з’єднує точки перетину дуг і буде перпендикуляром до прямої АВ (рис. 8, в). VІ. Практична робота 6.1. Вступний інструктаж. Завдання. На малюнку (рис. 9.) задані дві деталі. Необхідно побудувати дві проекції предмета на взаємно перпендикулярні площини, як показано на рис. 10. Одну з площин проекцій розміщують горизонтально. ЇЇ називають горизонтальною площиною проекцій і позначають буквою H. Другу площину проекцій V розміщують вертикально. Вертикальних площин може бути кілька, тому площину проекцій, розміщену перед глядачем, називають фронтальною. VІІ. Підсумок уроку 7.1 Рефлексія Учитель просить кожного учня відповісти на такі запитання: 1. Що ми робили на уроці? 2. Що нового ви дізналися на уроці? 3. За допомогою якого методу ви сьогодні працювали? 4. Чи досягнули очікуваних результатів ви особисто, клас у цілому? Чому ви так вважаєте? 5. Що могло б бути організовано краще, корисніше? 6. Чи можете ви отримані знання використати у своєму житті? 7.2 Підбиття підсумків: – виставлення оцінок за роботу на уроці; – домашнє завдання: основні положення конспекту, виконати опис ідей та технічний рисунок до нього. | |
|
| |
| Переглядів: 3271 | | |
| Всього коментарів: 0 | |