Тема. Технологія вирощування моркви й столового буряку.
Мета: ознайомити з біологічними особливостями, сортами й осно¬вами агротехніки вирощування моркви й столового буря¬ку; навчити порівнювати різні сорти моркви; прищеплювати культуру догляду за рослинами. Основні поняття: сорт, урожайність, холодостійкість, суцвіття, черешок, ко¬ренеплід, міжряддя, супліддя, ранньовесняне боронування, проріджування. Очікувані результати уміння характеризувати технологію вирощування моркви навчальної діяльності: і столового буряку, їх насіннєвого матеріалу із коренеплодів; порівнювати сорти моркви, її родючість, біологічні особли¬вості різних сортів; знання та виконання агротехніки висівання насіння та висаджування коренеплодів моркви и столово¬го буряку для вирощування насіннєвого матеріалу. Організаційний момент ' I. Актуалізація знань та мотивація навчальної діяльності учнів II. Вивчення нового матеріалу Біологічні особливості моркви. 1. Технологія висівання насіння та висаджування коренеплодів моркви для одержання насіннєвого матеріалу., 2. Біологічні особливості столового буряку. , 3. Технологія висівання насіння та висаджування коренеплодів столового буряку для одержання насіннєвого матеріалу. IV. Закріплення нових знань і вмінь учнів 12 хв V. Підсумки уроку 5 хв VI. Домашнє завдання 1 хв Хід уроку 1 Актуалізація знань та мотивація навчальної діяльності учнів III. 2 Вивчення нового матеріалу Біологічні особливості моркви. Морква — холодостійка, дворічна трав'яниста рослина. Стебло прямостояче, ЗО—100 см заввишки. Листки перисторозсічені, три¬кутні. Квітки дрібні, білі, червонуваті або жовтуваті, зібрані в склад¬ні зонтики. У перший рік морква утворює розетку листків і м'ясистий коренеплід червоно-оранжевого, жовтого або білого кольору, на дру¬гий — розетку листків, стебло й плоди. (Учитель демонструє муляжі або плакати чи рисунки з підручника.) Використовують коренеплоди моркви також для приготування різних страв та як кормову рослину. У харчуванні її вживають у си¬рому, сушеному, консервованому вигляді. Вирощують моркву на всій території України. 2. Технологія висівання насіння та висаджування коренеплодів моркви для одержання насіннєвого матеріалу. Розповідь учителя. Насіння моркви можна висівати відразу після танення снігу. Перед висіванням насіння замочують у воді, підсушують і змішують із піском у пропорції 1 : 10, щоб при висіванні рівномірно розподіли¬ти його в борозенках. Щоб уникнути проріджування сходів, можна наклеїти насіння через невеликі проміжки крохмальним клейстером на вузеньку смужку паперу, яку укладають в борозенку завглибшки 2 см і пригортають ґрунтом. Грядки з висіяним насінням підтриму¬ють у зволоженому стані або накривають до появи сходів поліетиле¬новою плівкою. Висівають насіння моркви рядковим способом. Відстань між ря¬дами має становити 45 см, а між рослинами — 2 см. Після появи 2— З листків рослини проривають на відстані 4 см. Якщо насіння висія¬не на зиму, грядки накривають опалим листям або поліетиленовою плівкою, а навесні, коли температура ґрунту досягне 7—8 °С, їх при¬бирають. Якщо насіння моркви висівають навесні, то після появи сходів здійснюють їх перше проріджування, залишаючи рослини на від¬стані 7—8 см одна від одної. — Із якою метою це роблять? Догляд за рослинами полягає в їх прополюванні, поливах і під¬живленні. Поливають у міру потреби. Уперше рослини підживлю¬ють приблизно через місяць після появи сходів, використовуючи для цього городню суміш, яка реалізується в торговельній мережі, або пташиний послід (0,5 л на 10 л води). На початку формування коре¬неплодів рослини підживлюють калійними добривами (10 г на 1 м2). Проріджування краще виконувати при зволоженому ґрунті в без¬вітряну погоду, щоб не принаджувати морквяну муху. Із цих же при¬чин вирвані рослини необхідно прикопати в компостній кучі, а не за¬лишати на поверхні ґрунту. Перед виконанням цих робіт необхідно підготувати ґрунт: переко¬пати, вирівняти поверхню граблями або ручною бороною. Поверхня не повинна мати великих грудок. Ґрунт необхідно удобрити. Краще для цього використати пере¬гній або спеціальні підживлювальні суміші, що реалізуються в тор¬говельній мережі. їх розкидають на поверхні ґрунту та перекопують на глибину 20—25 см. Перекопаний ґрунт вирівнюють граблями або ручною бороною, щоб він був добре розпушений і не мав грудок. Під час висівання на¬сіння ґрунт має бути достатньо зволоженим, але не в'язким, і добре прогрітим. Його температура повинна становити орієнтовно 7—8 °С. Високий урожай моркви отримують на легких, добре удобрених перегноєм ґрунтах. Не можна вносити до ґрунту свіжий гній, одер¬жаний у рік висівання насіння, оскільки коренеплоди при цьому спотворюються та швидко загнивають при зберіганні. Великої шкоди цій рослині завдає морквянка — муха, личинки якої пошкоджують плоди. Ефективним захистом від неї є висаджу¬вання між рядками моркви рядків цибулі або часнику, запах яких відлякує цього паразита. Іншою хворобою моркви є фіолетове коре¬неве загнивання. Пошкоджені рослини необхідно видалити й утилі¬зувати, а на земельній ділянці не висаджувати моркву щонайменше два роки. Для вирощування моркви на насіння відбирають непошкодж коренеплоди масою 80—150 г до настання морозів. При цьому ли обрізають, залишаючи черешки завдовжки 1 см. Добре зберігаються насінники у сховищах із температур 0...-1 °С. Перед закладанням на зберігання коренеплоди мож обтрусити крейдою із розрахунку 200 г на 10 кг плодів, уклас-в ящики та пересипати шаром піску завтовшки 1 —1,5 см. Зберігати насіння моркви можна не більше ніж 3 роки, після ць го воно втрачає схожість. 3. Біологічні особливості столового буряку. Розповідь учителя. Столовий буряк — дворічна коренеплідна овочева культура Містить вітаміни, кислоти, цукор, йод, мідь, інші хімічні елементи, які сприяють виведенню з організму людини шкідливих речовин, поліпшують травлення, підвищують міцність кровоносних судин. Свіжонатертий буряк, прикладений до ран, пришвидшує їх загоєння, а закапування соком буряку носа при нежиті сприяє швидкому оду¬жанню. Ці та інші властивості роблять столовий буряк цінним про¬дуктом харчування та ефективною лікарською рослиною. Його вжи¬вають у свіжому, вареному та консервованому вигляді. Вирощують столові буряки на всій території України. Столовий буряк у перший рік утворює розетку великих черешко¬вих листків, потовщений м'ясистий корінь різної форми (плоский, округлий, овально-видовжений, циліндричний, конічний) і забар¬влення. На другий рік висаджені в ґрунт коренеплоди розвивають прямі, гіллясті стебла, на яких утворюються квітки по кілька штук вкупі. Плоди зростаються, утворюючи супліддя (клубочки). (Розповідь учителя супроводжується демонстрацією коренепло¬дів або їхніх муляжів та рисунків, аналогічних тим, що вміщені в підручнику.) 4. Технологія висівання насіння та висаджування коренеплодів столового буряку для одержання насіннєвого матеріалу. Розповідь учителя. Столовий буряк — тепло- та вологолюбна рослина. її насіння починає проростати за температури 8... 11 °С. Сходи молодих рослин витриму¬ють приморозки до -2 °С. Високі врожаї буряків отримують на багатих органічними речовинами ґрунтах. Малопридатними для вирощування буряків є піщані й супіщані ґрунти. Насіння висівають у ґрунт у сере¬дині травня. Норма висіву орієнтовно становить 2 г на 1 м2. Висівають насіння буряку рядковим способом. Відстань між ря¬дами становить 18—20 см, між рослинами — 2—3 см, глибина висі¬вання — 2—4 см. Через 10 днів після появи сходів виконують перше проріджуван¬ня, залишаючи рослини на відстані 4—6 см одна від одної. Після появи 4—5 справжніх листочків виконують друге проріджування, залишаючи між рослинами відстань 6—8 см. Під час останнього про¬ріджування відстань має становити, залежно від сорту буряків, 12— 18 см. У період росту й розвитку рослини (вегетаційний період) викону¬ють 2—3 підживлення водним розчином пташиного посліду або спе¬ціальними мінеральними добривами, що реалізуються в торговельній мережі. Користуючись придбаними в торговельній мережі добрива¬ми, слід обов'язково додержуватися технології їх використання. Термін зберігання насіння столового буряку становить не більше 7 років, після цього схожість насіння різко знижується. Рослина легко переносить нічні приморозки, тому насіння висі¬вають ранньою весною, коли в ґрунті достатньо вологи для його про¬ростання. Насінники моркви й столового буряку відбирають у невеликій кількості. Для домашніх грядок досить 3—5 коренеплодів кож¬ної культури. Насінники мають бути добре розвинені, але не вели¬ких розмірів, оскільки досить великі передчасно проростають при зберіганні. У коренеплодів черешки листків обрізують на 0,5— 0,1 см, щоб не пошкодити бруньок. Насінники зберігають у схови¬щах з температурою 1...2 °С на стелажах, які забезпечують достат¬ню вентиляцію. За три тижні до висаджування насінники виймають зі сховищ і прикопують. Від сонячних променів їх закривають солом'яними матами або просто соломою. У несонячну погоду насінники відкри¬вають, адаптуючи до сонячних променів. У результаті цього насінни¬ки дають більш сильні квіткові стебла і якісніше насіння. Перед висаджуванням насінників ґрунт удобрюють перегноєм, перекопують. Поверхню ґрунту вирівнюють граблями, розмічають. Насінники висаджують за схемою 60 х ЗО см, для столового буря¬ку — 70 х 70 см. Глибина висаджування має бути такою, якою вона була минулого року. Присипана головка коренеплодів повинна виступати над поверх¬нею ґрунту на 1...2 см. Поверхню ґрунту навколо насінників необхід¬но присипати тонким шаром перегною або торфу. Упродовж росту та розвитку насінників їх поливають у міру необхідності, прополюють, підживлюють, а квітконосні стебла підв'язують. Домашне завдання Опрацювати конспект уроку. Підготувати повідомлення з історії культивації коренеплодів! | |
|
| |
| Переглядів: 6399 | Коментарі: 3 | |
| Всього коментарів: 0 | |