Розвиток творчих здібностей учнів засобами ділової гри

У підлітковому віці спостері­гається потреба у формуванні влас­ного світогляду, прагнення бути дорослим, бурхливий розвиток фантазії та уяви, спрямованість на самоствердження перед сус­пільством. Задоволенню цих пра­гнень сприяють ділові ігри, які залучають підлітка до діяльного вирішення завдань і проблем.

Ділова гра використовується для вирішення комплексних зав­дань, засвоєння нового та за­кріплення вивченого матеріалу, розвитку творчих здібностей, формування загальнонавчальних  умінь, а також дає можли­вість учням зрозуміти і засвоїти навчальний матеріал з різних позицій. Навчання засобами ді­лової гри сприяє здобуттю більш глибоких теоретичних знань, прийняттю оптимальних рішень, розвитку активності учня; від­повідає інтересам того чи іншо­го учасника гри; спонукає твор­чо засвоювати матеріал і прий­мати, залежно від ситуації, правильні рішення. У діловій грі ігрові елементи об'єднані в єди­не ціле із сферою реальних жит­тєвих ситуацій, присутній еле­мент зацікавленості, оскільки гра містить необхідні учням фак­ти, події, ситуації, створюють­ся нові цікаві моменти, в яких гравець може яскравіше розкри­ти себе, формуються уміння і навички, необхідні у майбутньо­му житті, громадянська та особистісна позиція дитини: швидкість у прийнятті рішення, на­явність у власних рішеннях твер­дих переконань, елементів но­вого, вміння користуватися на­уковою літературою, науковою термінологією, засобами худож­нього слова тощо.

Пропонується власний дос­від розробки ділових ігор. Мож­ливо, ці міркування стануть у пригоді іншим викладачам, що прагнуть опанувати цей метод навчання.

По-перше, бажано, щоб кон­цептуально ділова гра за змістом та структурою відповідала моде­лі М. Ліндерса та Д. Ерскіна. Тоб­то, щоб її можна було класифі­кувати з погляду трьох складо­вих: аналітичної, концептуальної, презентаційної.

По-друге, як твердить П. Лоуренсон, у діловій грі бажано розглядати одну ситуацію (зада­чу), що мала реальне втілення на знайомій учням темі, розділі модуля.

По-третє, структурно ділова гра має складатися із таких роз­ділів:

роз'яснювальна частина гри, тобто ситуація, викладена у грі, має бути цілком (до дріб­ниць) зрозуміла читачеві По-четверте, бажано, щоб викладена у діловій грі ситуація була описана у минулому часі. Тоді матеріал гри може мати три­вале життя.

Нарешті, по-п 'яте, текст ді­лової гри має бути написаний чітко, без граматичних та син­таксичних помилок.

Необхідно застосовувати прин­цип послідовності у використан­ні ділових ігор. Тобто при ви­вченні предмета в основній шко­лі використовуються ігри першого рівня складності (майже в усіх модулях).

Ці ігри надають учням мож­ливість за короткий термін, от­римати перший позитивний дос­від навчання за цією методикою; закріпити навички роботи з ігро­вим матеріалом і, набути впевне­ності в опануванні теоретичного матеріалу. Зростає зацікавленість учнів у засвоєнні теоретичного матеріалу, активність під час об­говорення матеріалів гри, особ­ливо якщо застосовані елементи змагання між двома-трьома ко­мандами.

Всі використовувані ділові іг­ри побудовано на інформації мо­дулів інваріантної та варіатив­ної частин програми, сучасних освітянських технологіях. Зро­зуміло, що це скорочує аналіз ситуації та розробку керівних рі­шень щодо її зміни. Здебільшо­го проблема, що розглядається у цих іграх, не має багатофакторного характеру, хоча і охоп­лює весь модуль теоретичного розділу курсу. Така ділова гра вміщує, як правило, одну ситу­ативну задачу по даному моду­лю програми.

Основою індивідуальної сис­теми роботи за методом ділової гри є два обов'язкові моменти: учні мають приходити на занят­тя підготовленими та уважно слу­хати і енергійно реагувати.

Обов'язок учителя — моти­вувати зацікавлення учнів пред­метом: створити таке середови­ще в класі, яке заохочує учнів ділитися власними ідеями, знаннями і досвідом, брати участь в аналітичному процесі.

Обов'язок учня — привнесен­ня в навчальний процес своєї ак­тивної уваги і участі. Учень не­се особисту відповідальність за своє навчання: «Учитель знахо­диться поруч, щоб допомогти мені, і я повинен використати цю допомогу, але кінцева відпо­відальність за результат лежить на мені».

Мета і вчителя, і учнів — ство­рити у класі таке середовище, в якому учні можуть розвинути чи хоча б застосувати ті навички пізнання і поведінки, які потріб­ні будуть майбутнім випускни­кам для розв'язування проблем, що чекають їх на робочому міс­ці після завершення навчання.

Для досягнення найповнішо­го ефекту ділової гри необхідно, щоб учитель був мотивованим та активним партнером у на­вчальному процесі. Від учителя очікується новий рівень відпо­відальності: він повинен здій­снювати самостійний аналіз, вмі­ти доводити його результати до аудиторії та захищати або зва­жувати цінність своїх висновків під критичним поглядом учнів.

1. Рекомендації для учнівських команд по застосуванню метода ділової гри

1. Ознайомлення з ситуацій­ною моделлю. Підготовка ситуа­ційної моделі для обговорення видозмінюється залежно від по­ходження, інтересів та природ­них уподобань учасників. Тому рекомендується наступна послі­довність підготовчих дій.

Ознайомтеся з текстом, щоб визначити очевидні проблеми цієї ситуації і класифікувати одер­жану для аналізу інформацію. Перше читання — побіжне для знайомства та загального визна­чення ключової проблеми, щоб охопити основне, визначитися, з якою задачею маєте справу.

Перечитайте текст дуже уваж­но, виділяючи ключові факти. Передбачається, що у ході дру­гого читання учні повинні дій­ти до суті проблеми. Слід також уважно  продивитися схеми і таб­лиці, щоб побачити те, чого не пояснив текст. Друге читання — уважніше, аналітичне. Вдруге чи­тайте докладно, з олівцем, від­значаючи ключові фрази, що мо­жуть дати відповідь на запитан­ня, винесені на обговорення.

Учні плутають симптоми про­яву проблеми із самою пробле­мою. Симптоми лежать звичай­но на поверхні і помітні одразу, а проблема як розбіжність між тим, що є і тим. що має бути, за­хована у ситуаційній моделі за нагромадженням фактів і подій.

Абсолютно нових рішень у природі не буває — це завжди або комбінація, або нове засто­сування, або модифікація ста­рих, відомих людству рішень. Рі­шення надані нам апріорі, а сут­ність проблеми доводиться визначати.

Занотуйте ключові проблеми. Знову перегляньте ситуаційну модель і виокремте міркування щодо можливих рішень кожної проблеми. Було б добре підготу­вати письмову конспективну від­повідь на запитання, поставле­ні вчителем. Така робота, вико­нана на папері, знадобиться і в процесі обговорення: вона до­поможе слідкувати за його хо­дом, не повторювати інших уч­нів і висловлювати ті ідеї, на які не звернули уваги колеги. Виз­начте пріоритети та альтернати­ви для цих проблем. Запропонуй­те рекомендації щодо розв'язан­ня їх та оцініть свої рішення.

2. Аналіз. Проведення серйоз­ного змістовного аналізу і вибір ефективної форми представлен­ня результатів аналізу в класі. Аналізування передбачає вияв­лення фактів і визначення скла­дових проблеми, а також їх спів­відношення. Ефективний аналіз ситуативної моделі — це забез­печення своєї позиції відповід­ними фактами.

Творче використання мето­дів кількісного аналізу для за­безпечення ЯКОСТІ СВОЄЇ ПОЗИЦІЇ також є цінною навичкою, яку ви можете опанувати завдяки ме­тоду ситуативних задач.

3.   Можливості наочного представлення ділової гри на заняттях. Використання дошки, слай­дів, плакатів, «речових доказів».

4.  Обговорення в аудиторії.
Значною мірою ефективність

методу навчання за допомогою ситуаційних вправ залежить від обговорення ситуативних задач в аудиторії. Ті розбіжності, які виникають у процесі дискусії, свідчать про змістовність і мас­штабність обговорюваних проб­лем. Часто буває доцільно зустрі­тися з кількома учасниками пе­ред заняттям, щоб розглянути з ними дані, порівняти аналізи й обговорити стратегії. Саме тоді можна випробувати й удоскона­лити вибір стратегій, а ще дослі­дити та збагатити розуміння проб­лем цієї ситуаційної моделі че­рез сприйняття інших людей.

5.  Умови успіху.

Учні повинні вміти слухати один одного. На занятті пови­нен говорити хтось один, ніяких дуетів чи тріо бути не може. Пе­ред тим, як висловлювати свою думку, учень повинен підвести руку і дочекатися відповідного знаку з боку вчителя (або того, хто керує дискусією у міні-гру-пі). Дотримання цього правила стримує надто активних учнів і дає можливість виступу тим, хто через особистісні риси не вміє когось перекрикувати, моделює фрагменти нарад та зборів і, в такий спосіб, формує у майбут­ніх спеціалістів навички органі­зації обговорення колегіальних рішень.

Учні повинні відчувати і роз­вивати логіку дискусії, повинні вміти переконувати один одно­го за допомогою обгрунтованих аргументів. Дуже корисним є вміння стримувати емоції, не впадати в крайнощі, не обража­ти інших колег і не ображатися самому. Адже більшість управ­лінських рішень не потрапляють до категорії «біле» або «чорне». шення найчастіше «сіре», певного відтінку або ж взагалі кольорове.

Запорука успіху — підготовка письмового конспекту свого аналізу ситуаційної моделі ділової гри. Бажано рекомендації запи­ти, а аналіз ситуації викласти схематичній формі, застосувавши  підзаголовки, таблиці та діаграми  для ілюстрування важливих пунктів та взаємозв'язків.

Письмовий аналіз містить формулювання проблеми; безпосередній аналіз; рішення; додатки (малюнки, схеми, таблиці).

2. Формування сприятливого редовища для навчання

На початку можна застосовувати ігрові тести (на зразок «Як стати  мільйонером», «Який тип професії вам підходить», «Виз­наємо свій характер» та ін.), складання конструктора.

3.  Організація групової роботи
Варіанти формування груп:
єднання за принципом схожості членів групи; об'єднання принципом протилежності членів групи; випадковий поділ

4.      Оптимізація роботи групи

3.  Мотивація.

6.     Варіанти оцінювання, кількіснийний підхід, якісний підхід.

5. Практичне застосування діло­вої гри

Під концептуальною частиною проекта розуміють самостійно розроблений чи виготовлений виріб (від ідеї до його втіленння), який відзначається об'єктивною чи суб'єктивною новизною, виконаний під контролем  і за допомогою вчителя. Значення творчого проекту в звітній галузі «Технологія» визначається повнотою реалізації його основних функцій, а саме: дидактичної, спрямованої на по­глиблення процесу формування системи політехнічних, загальнотрудових і спеціальних знань, умінь і навичок; розвивальної — розвиток моторики і творчих здібностей, психічних процесів (сприйняття, уваги, уяви, пам'яті, мислення, мови); пізнавальної — розширення кругозору учнів, піз­навальних інтересів, формуван­ня світогляду; виховної — ста­новлення позитивних мораль­но-вольових якостей особистості дитини: ініціативності, самос­тійності, комунікативності, під­приємливості тощо.

Зміст навчального проекту ді­лової гри повинен грунтуватися на принципах дидактики з ураху­ванням вікових особливостей школярів.

Важливим завданням навчан­ня методом ділової гри у межах освітньої галузі «Технологія» є формування в учнів: технологіч­ної грамотності, тобто свідомо­го і творчого вибору людиною оптимальних способів перетво­рювальної діяльності з інших можливих підходів; уміння мис­лити системно і комплексно, са­мостійно виявляти потребу в ін­формаційному забезпеченні дія­льності, постійно оволодівати новими знаннями і застосову­вати їх як засоби освітньої дія­льності; технологічної освіче­ності (необхідний і достатній об­сяг знань, умінь і навичок, що забезпечує людині можливість входження її у майбутню про­фесійну діяльність); прагнення до вдосконалення своїх знань і умінь, що дають змогу людині завжди бути в «діловій» формі і вчасно реагувати на інформа­ційні і технологічні обставини, які постійно змінюються; висо­кий рівень здібностей і науко­вих знань у перетворенні мате­рії, енергії та інформації в інте­ресах людського суспільства і природної сфери з урахуванням техноетики Як свідчить досвід роботи вчи­телів технічної праці, під час про­ектування і виготовлення різно­манітних виробів виникають проблеми, що стосуються вибо­ру, аналізу, реалізації, а саме: як визначити сферу діяльності; як вибрати об 'єкт проектування; як вибрати тип, конструкцію виро­бу; як провести економічний роз­рахунок виробу; як розробити тех­нологію виготовлення виробу; як оформити звіт за проектом.

Для вирішення цих питань розглянемо послідовність (ета­пи) виконання творчого проек­ту ділової гри на прикладі виго­товлення моделі технологічного маніпулятора (робота).

Проектування цієї моделі дає змогу продемонструвати набуті знання у процесі вивчення тем з конструювання, моделювання і технології обробки виробів. Ця робота потребує застосування знань, отриманих у результаті вивчення матеріалу таких розді­лів: проектування виробів, тех­ніка і технологічні процеси, елек­тротехнічні роботи, охорона дов­кілля, основи економічного аналізу господарської діяльнос­ті .