Історія розвитку DVD технології.

  В основі появи DVD-дисків була ідея розробки такого носія інформації,
який міг би однаково успішно використовуватися у звуковій і
відеоапаратурі, у комп’ютерній техніці, ігрових приставках. Це
забезпечило б зближення різних областей електроніки. Назва DVD(Digital Video Disc)cno4aTKy означала — цифровий відеодиск.
Пізніше у зв'язку з ухваленням рішення про розширення функцій DVD
абревіатура почала читатися інакше — цифровий універсальний диск
(Digital Versatile Disk) Про розробку формату DVD було офіційно оголошено у вересні 1995 р групою з 10 компаній. Hitachi, JVC, Matsushita, Mitsubishi, Philips, Pioneer, Sony, Thomson, Time Warner і Toshiba. Серед основних завдань групи — розвиток і просування формату DVD, вироблення погоджених специфікацій, а також поліпшення діяльності підприємств в області DVD-технології. 
  Головна відмінність DVD- дисків від CD- дисків — це обсяг інформації, яка може бути записана на такому носії: якщо об'єм звичайного CD-диска складає всього 640—700 МБ, то на DVD-диск можна записати від 4,7 до 13 навіть до 17 ГБ.
  Технологія DVD спочатку спиралася на 3 основні формати, наявність яких
визначена специфічними вимогами для різних областей застосування і в спеціально зробленому, інтерактивному,DVD-диску
  З метою запобігання нелегального поширення DVD-відеодисків асоціація
розробників DVD-дисків ввела в специфікацію DVD кілька методів захисту
Найбільш розповсюдженим є регіональний захист. Суть його полягає в тому,
що розробники поділили світ на кілька регіонів 

Канада і США

Японія і Європа, Південна Африка, Близький Схід (включаючи Єгипет) 

Південно-Східна Азія, Східна Азія (включаючи Гонконг)

Австралія Нова Зеландія, Тихоокеанські острови. Центральна Америка
Південна Америка Карибські острови.
Колишній Радянський Союз, Індійський півострів Африка і також Північна
Корея, Монголія.
Китай
зарезервований
  DVD диски порівнюють код регіону записаний на диску, зі своїм кодом, і
якщо він не збігається, то відмовляються програвати диск. Код регіону на
сучасних дисках, як правило, може змінюватися не більше 5 разів і після
чого він записується навічно, і стандартними засобами з цим зробити
нічого не можна (такі приводи називаються RPC2). 
  Крім регіонального захисту, в DVD- відеодисках може використовуватися
кілька методів захисту дисків від нелегального копіювання. Насамперед це
Macrovision protection, призначений для запобігання нелегальному
копіюванню з аналогового (телевізійного) виходу відтворюючої
DVD-відеоапаратури. Суть цього захисту полягає в тому, що у видеосигнал
додаються завади, які не дають зробити нормальний запис на
відеомагнітофон. Природно, ці ж завади будуть відтворені, якщо
програвати DVD-відеодиски на апаратурі, яка не підтримує Macrovision,
але сьогодні така техніка вже не виробляється. Апаратура, що підтримує
Macrovision, здатна фільтрувати завади і показувати нормальну картинку.
  Для запобігання копіювання вмісту DVD-відеодиска на жорсткий диск
комп'ютера (звідкіля його можна копіювати як завгодно і на що завгодно)
використовується Content Scrambling System (CSS). Суть її полягає в
тому, що вміст диска шифрується, і для розшифровки потрібен ключ, який
складається із двох частин. Одна частина-— це один з 400 записів CSS, що
зберігаються на кожному і DVD-відеодиску, друга частина ключа залежить
від конкретного DVD-приводу. Процес розшифрування здійснюється
програмою-декодером, що і програє DVD-відео. Таким чином, якщо просто
переписати вміст DVD-відеодиска, захищеного за допомогою CSS, на
жорсткий диск, то декодер не зможе одержати другу половину ключа і дані
не будуть розшифровані.
  Слабкість цієї системи полягає в тому, що блок дешифрування повинен бути вмонтований у кожен програмний програвач DVD-дисків, і кожен може
абсолютно легально скачати таку програму і препарувати її. У підсумку
відбулося те, що повинно було відбутися. 16-літній норвезький програміст
Jon Johansen зумів розібратися в роботі дешифрувального блока і випустився в роботі дешифрувального блока і випустив
програму, яка називається DeCSS, що розшифровує дані й дозволяє
записувати вміст захищених DVD-відеодисків у чистому вигляді на жорсткий
диск. Ця подія послужила приводом до цілої серії судових розглядів, які
не закінчилися дотепер. Сьогодні ця, програма заборонена для
використання.
  DVD-Audio — нове покоління музичного формату після CD. Специфікацією формату визначені високоякісний багатоканальний звук, підтримка широкого діапазону якості звуку, відтворення DVD-плеєрами CD-дисків, підтримка додаткової інформації (включаючи відео, текст, меню, заставки, зручнунавігаційну систему), зв'язок із web-сайтами, що здійснюють інформаційну підтримку, розширення можливостей з появою нових технологій.
  Сьогодні існують дві версії формату DVD-Audio: просто DVD-Audio — тільки для звукового змісту і DVD-AudioV — для звуку з додатковою інформацією. Для дисків DVD-Audio вироблені спеціальні заходи захисту дисків від піратського копіювання
  Більшість дисків DVD мають ємність 4.7 ГБ. Застосування схем подвоєння
щільності та їхніх комбінувань дозволяє отримувати диски більшої ємностг
від 5 ГБ і 9.4 ГБ до 17 ГБ. Існують такі види дисків DVD:

— Single Side/Single Layer (однобічний/одношаровий): це найпростіша
структура DVD-диска. На такому диску можна розмістити до 4.7 ГБ даних.
До речі, цей об'єм у 7 разів більший за об'єм звичайного звукового CD і
CD-ROM диска.

— Single Side/Dual Layer (однобічний/двошаровий): цей тип дисків має два
шари даних, один із яких напівпрозорий. Обидва шари зчитуються з одного
боку і на такому диску можна розмістити 8.5 ГБ даних, тобто на 3.5 ГБ
більше, ніж на одношаровому/однобічному диску.

— Double Side/Single Layer (двобічний/одношаровий): на такому диску
міститься 9.4 ГБ даних (по 4.7 ГБ на кожному боці). Неважко помітити, що
ємність такого диска вдвічі більша, ніж однобічного/одношарового
DVD-диска. Тим часом через те, що дані розташовуються з двох боків,
доводиться перевертати диск або використовувати пристрій, який може
прочитати дані з обох боків диска самостійно.

— Double Side/Double Layer (двобічний/двошаровий): структура цього диска
забезпечує можливість розмістити на ньому до 17 ГБ даних (по 8.5 ГБ на
кожному боці).
  Слід зауважити, що всі наведені цифри відповідають ємності, указаній в
мільйонах байтів; якщо округляти за іншою методикою, приймаючи за
основу, що 1КБ=1024 байти, а не 1000 байт, то вийдуть інші числа: 4.38
ГБ, 7.95 ГБ, 8.75 ГБ, і 15.9 ГБ відповідно.
  Через більш високу щільність запису на DVD-дисках існує думка, що до
механічних ушкоджень (подряпин тощо) вони набагато більш чутливі, ніж
звичайні CD-диски. Безумовно, ушкодження поверхні позначаються на якості
читання з DVD-дисків, але все-таки вони не набагато більш чутливі, ніж
звичайні CD-диски. Досягається це, насамперед, завдяки більш ефективному
механізму контролю помилок, ніж той, що використовується з CD-дисками
Крім цього, у випадку з DVD-відео навіть помилка читання не матиме
фатальних наслідків. У гіршому випадку ви побачите який-небудь их наслідків. У гіршому випадку ви побачите який-небудь
короткотривалий артефакт зображення, після чого усе піде нормально.
Винятками є великі й сильні ушкодження, що можуть привести до того, що
диск зовсім не читатиметься. Зрештою, у цьому DVD-диски нічим не
відрізняються від більш звичних CD-дисків.


Категорія: Информатика | Додав: ROM@N (13.01.2010)
Переглядів: 1652 | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: