Історія розвитку DVD технології.
В основі появи DVD-дисків була ідея розробки такого носія інформації, який міг би однаково успішно використовуватися у звуковій і відеоапаратурі, у комп’ютерній техніці, ігрових приставках. Це забезпечило б зближення різних областей електроніки. Назва DVD(Digital Video Disc)cno4aTKy означала — цифровий відеодиск. Пізніше у зв'язку з ухваленням рішення про розширення функцій DVD абревіатура почала читатися інакше — цифровий універсальний диск (Digital Versatile Disk) Про розробку формату DVD було офіційно оголошено у вересні 1995 р групою з 10 компаній. Hitachi, JVC, Matsushita, Mitsubishi, Philips, Pioneer, Sony, Thomson, Time Warner і Toshiba. Серед основних завдань групи — розвиток і просування формату DVD, вироблення погоджених специфікацій, а також поліпшення діяльності підприємств в області DVD-технології. Головна відмінність DVD- дисків від CD- дисків — це обсяг інформації, яка може бути записана на такому носії: якщо об'єм звичайного CD-диска складає всього 640—700 МБ, то на DVD-диск можна записати від 4,7 до 13 навіть до 17 ГБ. Технологія DVD спочатку спиралася на 3 основні формати, наявність яких визначена специфічними вимогами для різних областей застосування і в спеціально зробленому, інтерактивному,DVD-диску З метою запобігання нелегального поширення DVD-відеодисків асоціація розробників DVD-дисків ввела в специфікацію DVD кілька методів захисту Найбільш розповсюдженим є регіональний захист. Суть його полягає в тому, що розробники поділили світ на кілька регіонів Канада і США Японія і Європа, Південна Африка, Близький Схід (включаючи Єгипет) Південно-Східна Азія, Східна Азія (включаючи Гонконг) Австралія Нова Зеландія, Тихоокеанські острови. Центральна Америка Південна Америка Карибські острови. Колишній Радянський Союз, Індійський півострів Африка і також Північна Корея, Монголія. Китай зарезервований DVD диски порівнюють код регіону записаний на диску, зі своїм кодом, і якщо він не збігається, то відмовляються програвати диск. Код регіону на сучасних дисках, як правило, може змінюватися не більше 5 разів і після чого він записується навічно, і стандартними засобами з цим зробити нічого не можна (такі приводи називаються RPC2). Крім регіонального захисту, в DVD- відеодисках може використовуватися кілька методів захисту дисків від нелегального копіювання. Насамперед це Macrovision protection, призначений для запобігання нелегальному копіюванню з аналогового (телевізійного) виходу відтворюючої DVD-відеоапаратури. Суть цього захисту полягає в тому, що у видеосигнал додаються завади, які не дають зробити нормальний запис на відеомагнітофон. Природно, ці ж завади будуть відтворені, якщо програвати DVD-відеодиски на апаратурі, яка не підтримує Macrovision, але сьогодні така техніка вже не виробляється. Апаратура, що підтримує Macrovision, здатна фільтрувати завади і показувати нормальну картинку. Для запобігання копіювання вмісту DVD-відеодиска на жорсткий диск комп'ютера (звідкіля його можна копіювати як завгодно і на що завгодно) використовується Content Scrambling System (CSS). Суть її полягає в тому, що вміст диска шифрується, і для розшифровки потрібен ключ, який складається із двох частин. Одна частина-— це один з 400 записів CSS, що зберігаються на кожному і DVD-відеодиску, друга частина ключа залежить від конкретного DVD-приводу. Процес розшифрування здійснюється програмою-декодером, що і програє DVD-відео. Таким чином, якщо просто переписати вміст DVD-відеодиска, захищеного за допомогою CSS, на жорсткий диск, то декодер не зможе одержати другу половину ключа і дані не будуть розшифровані. Слабкість цієї системи полягає в тому, що блок дешифрування повинен бути вмонтований у кожен програмний програвач DVD-дисків, і кожен може абсолютно легально скачати таку програму і препарувати її. У підсумку відбулося те, що повинно було відбутися. 16-літній норвезький програміст Jon Johansen зумів розібратися в роботі дешифрувального блока і випустився в роботі дешифрувального блока і випустив програму, яка називається DeCSS, що розшифровує дані й дозволяє записувати вміст захищених DVD-відеодисків у чистому вигляді на жорсткий диск. Ця подія послужила приводом до цілої серії судових розглядів, які не закінчилися дотепер. Сьогодні ця, програма заборонена для використання. DVD-Audio — нове покоління музичного формату після CD. Специфікацією формату визначені високоякісний багатоканальний звук, підтримка широкого діапазону якості звуку, відтворення DVD-плеєрами CD-дисків, підтримка додаткової інформації (включаючи відео, текст, меню, заставки, зручнунавігаційну систему), зв'язок із web-сайтами, що здійснюють інформаційну підтримку, розширення можливостей з появою нових технологій. Сьогодні існують дві версії формату DVD-Audio: просто DVD-Audio — тільки для звукового змісту і DVD-AudioV — для звуку з додатковою інформацією. Для дисків DVD-Audio вироблені спеціальні заходи захисту дисків від піратського копіювання Більшість дисків DVD мають ємність 4.7 ГБ. Застосування схем подвоєння щільності та їхніх комбінувань дозволяє отримувати диски більшої ємностг від 5 ГБ і 9.4 ГБ до 17 ГБ. Існують такі види дисків DVD: — Single Side/Single Layer (однобічний/одношаровий): це найпростіша структура DVD-диска. На такому диску можна розмістити до 4.7 ГБ даних. До речі, цей об'єм у 7 разів більший за об'єм звичайного звукового CD і CD-ROM диска. — Single Side/Dual Layer (однобічний/двошаровий): цей тип дисків має два шари даних, один із яких напівпрозорий. Обидва шари зчитуються з одного боку і на такому диску можна розмістити 8.5 ГБ даних, тобто на 3.5 ГБ більше, ніж на одношаровому/однобічному диску. — Double Side/Single Layer (двобічний/одношаровий): на такому диску міститься 9.4 ГБ даних (по 4.7 ГБ на кожному боці). Неважко помітити, що ємність такого диска вдвічі більша, ніж однобічного/одношарового DVD-диска. Тим часом через те, що дані розташовуються з двох боків, доводиться перевертати диск або використовувати пристрій, який може прочитати дані з обох боків диска самостійно. — Double Side/Double Layer (двобічний/двошаровий): структура цього диска забезпечує можливість розмістити на ньому до 17 ГБ даних (по 8.5 ГБ на кожному боці). Слід зауважити, що всі наведені цифри відповідають ємності, указаній в мільйонах байтів; якщо округляти за іншою методикою, приймаючи за основу, що 1КБ=1024 байти, а не 1000 байт, то вийдуть інші числа: 4.38 ГБ, 7.95 ГБ, 8.75 ГБ, і 15.9 ГБ відповідно. Через більш високу щільність запису на DVD-дисках існує думка, що до механічних ушкоджень (подряпин тощо) вони набагато більш чутливі, ніж звичайні CD-диски. Безумовно, ушкодження поверхні позначаються на якості читання з DVD-дисків, але все-таки вони не набагато більш чутливі, ніж звичайні CD-диски. Досягається це, насамперед, завдяки більш ефективному механізму контролю помилок, ніж той, що використовується з CD-дисками Крім цього, у випадку з DVD-відео навіть помилка читання не матиме фатальних наслідків. У гіршому випадку ви побачите який-небудь их наслідків. У гіршому випадку ви побачите який-небудь короткотривалий артефакт зображення, після чого усе піде нормально. Винятками є великі й сильні ушкодження, що можуть привести до того, що диск зовсім не читатиметься. Зрештою, у цьому DVD-диски нічим не відрізняються від більш звичних CD-дисків. | |
|
| |
| Переглядів: 1646 | |
| Всього коментарів: 0 | |