ПЕДАГОГІЧНА ТЕХНОЛОГІЯ

ІНДИВІДУАЛІЗАЦІЇ ТА ДИФЕРЕНЦІАЦІЇ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ

У цій статті розкриваються зміст індивідуалізації та диференціації трудового навчання учнів в загальноосвітній школі; засоби індивідуального підходу до дітей; поділ зовнішньої та внутрішньої диференціації на кілька видів з метою розвитку знань, умінь та навичок  учнів.

Ключові слова: педагогічна технологія, індивідуалізація, диференціація.

Трудове навчання як компонент загальної освіти й освітньої галузі «Технології» повинно відігравати особливу роль у життєвому та професійному самовизначенні власному благополуччі кожної особистості. Насамперед необхідно відмовитися від усталеного за попередні десятиліття усередненого підходу до учнів, який часто призводив до нівелювання їх здібностей та обдарувань, спричиняв апатію до певних видів трудової діяльності, передусім пов’язаних з домінуванням фізичної праці.  Розробці теоретичних і практичних проблем індивідуального та диференційованого підходу з метою розвитку трудових умінь учнів, присвячені роботи А. Бударного, І. Волощука,                  Г. Терещука, Г.Кумаріної, О.Кірсанова, В.Володька, Є.Рабунського, І.Унта,                Г. Ващенко, І. Бутузова,  В. Сухомлинського В.Онищука, К. Ушинського та інших.

В процесі дослідження нами були виявлені деякі теоретичні положення даної, безумовно, важливої проблеми.

Індивідуалізація навчання – це процес здійснення принципу індивідуального підходу до учнів. Індивідуальний підхід передбачає, при виборі методів, засобів, темпу навчання, якнайповніше враховувати розвиток індивідуальних відмінностей та здібностей учнів. Загальновідомо, що рівень підготовки і розвитку здібностей у дітей різний, тому необхідною умовою індивідуального підходу є систематичне і всебічне вивчення вчителем кожного учня.

Індивідуальний підхід до дітей під час вивчення трудового навчання повинен включати такі засоби:

-       використання завдань творчого характеру, які передбачають пошуки дитиною оригінальних, нестандартних розв’язків, необхідність обґрунтування запропонованих рішень, що сприяє розвиткові активного, самостійного, творчого, діалектичного мислення обдарованої дитини;

-       створення проблемних ситуацій, використання елементів проблемного навчання, що дозволяє активізувати пізнавальну діяльність дитини, реалізувати її творчий потенціал;

-       впровадження елементів діалогового (інтерактивного) навчання, яке забезпечує розвиток у дітей вмінь долати однобічний підхід до розгляду певної проблеми, розглядати цю проблему з різних боків, переконливо обґрунтувати свою думку, вміти враховувати думку своїх товаришів, будувати з ними психологічні рівноправні стосунки, засновані на взаєморозумінні, взаємоповазі, взаємній допомозі і співробітництві;

-       використання додаткового матеріалу, який значно виходить за межі навчальної програми з метою розширення кругозору обдарованих учнів;

-         організація науково-дослідної роботи обдарованих дітей з тематики, яка викликає їхній інтерес.

Відомо, що індивідуалізація тісно пов’язана  з диференціацією навчання.

Диференціація – це цілеспрямоване навчання груп учнів, які виділяються педагогом за схожими індивідуальними особливостями, здібностями. Вона займає проміжне положення між фронтальною роботою з усім класом та індивідуальною роботою з кожним учнем і загалом полегшує та впорядковує діяльність учителя. Диференціацію поділяють на зовнішню і внутрішню. Зовнішня диференціація – це різні типи освітніх установ, профільні класи, поділ навчальних планів і програм у старших класах.

Існує кілька видів зовнішньої диференціації:

1) за здібностями;

2) за недостатністю здібностей;

3) за майбутньою професією;

4)  за інтересами учнів;

5) за талантами дітей.

Кожен з розглянутих видів диференціювання має свій зміст та методику впровадження в процес навчання.

Внутрішня диференціація передбачає поділ вчителем трудового навчання класу на групи і різнорівневе навчання учнів залежно від їх приналежності до тієї чи іншої групи. У такій групі учень може вільніше висловлювати свої думки, активніше брати участь у розв'язанні навчальних завдань відповідно до своїх інтересів і здібностей.  Групове навчання в цілому педагогічно виправдане. Проте завжди є небезпека звуження загального кругозору дітей і підлітків, які працюють у групах. Так, при розподілі класу на сильних і слабких зазвичай виникає два варіанти: або більше уваги приділяється слабким, або  сильним. Обидва варіанти можуть нанести шкоду тій чи іншій групі учнів, тому вчителю слід звертати увагу на вирішення цієї  проблеми.

У процесі дослідження педагогічної технології індивідуалізації та диференціації трудового навчання нами планується розробити  критерії та показники ефективності застосування індивідуальної форми навчання; організаційно-педагогічні умови індивідуалізації та диференціації трудового навчання; розробити систему завдань для забезпечення індивідуалізації та диференціації на уроках трудового навчання. Це дасть змогу ефективно організовувати пізнавально-трудову діяльність учнів; формувати творчі здібності, технологічну культуру, готовність до участі як у виконавчій, так і пошуковій, проектній діяльності;  розвивати загальні і спеціальні здібності школярів.

Література:

1.  Коберник О.М., Терещук Г.В. Інноваційні педагогічні технології у трудовому навчанні: навчально-методичний посібник (пробне видання). – Тернопіль-Умань, 2007. – 208 с.

2.  Унт И.Э. Индивидуализация и дифференциация обучения. – М.: Педагогика, 1990. – 192 с.

3.  Терещук Г.В. Индивидуализация трудового обучения: дидактический аспект. – М.: Институт ПСМ РАО, 1993. – 200 с.

4.  Терещук Г.В., Туранов Ю.О. Пізнавальні завдання з трудового навчання. 5 клас. Ч. 1. – Тернопіль: ТДПУ, 2000. – 118 с.

Резюме

В этой статье раскрываются содержание индивидуализации и дифференциации трудового обучения учащихся в общеобразовательной школе; средства индивидуального подхода к детям; разделение внешней и внутренней дифференциации на несколько видов с целью развития знаний, умений и навыков учащихся.

Ключевые слова: педагогическая технология, индивидуализация, дифференциация.

Summary

This article describes the content of individualization and differentiation of the training of pupils in secondary schools, means an individual approach to children, division of external and internal differentiation into several types in order to develop the knowledge, skills and abilities of pupils.