Інтерактивний урок трудового навчання
Інтерактивний урок трудового навчання У зв'язку з переходом трудового навчання на проектно-технологічну діяльність дещо змі-нилися технологічні та методичні вимоги до етапів сучасного уроку трудового навчання. Діяльність учителя в умовах технологічної освіти, має бути чітко структурованою та спланованою. Оскільки урок - це не лише форма організації навально-виховної діяльності у вигляді співпраці учителя та учнів але й творча робота учителя, тому зазначаємо лише основні струк-турні елементи уроку, які створюють передумови для впровадження педагогічних технологій навчання. Серед таких елементів є наступні: - актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів; - завдання уроку; - мотивація навально-трудової діяльності учнів; - рефлексія учнів. Тема уроку визначається відповідно до змісту навчальної програми. Якщо на вивчення те-ми відводиться більше двох годин, то необхідно докладно вивчити зміст навчального матеріа-лу визначивши назву теми кожної години для 5, 6 класу та заняття, якщо мова йде про 7-9 кла-си. При цьому учителю варто звернути увагу на те, що головна навчальна мета уроку визна-чає його тип і відповідно структуру, а не навпаки. Традиційно, склалось так, що мету уроку учитель зазвичай визначав для себе. Це діяло за умов, коли учні виступали об'єктом навчального процесу. Для сучасного, технологічного, на-вчання важливо усвідомити, що основна навчальна мета уроку має бути сформульованою для учнів (як суб'єкта навчального процесу), і може бути їм повідомлена. Знання мети уроку дає змогу аналізувати діяльність учнів та учителя, бачити результат, до якого вони мають дійти. Виховну і розвиваючу мету уроку учитель формулює для себе, і відповідно ця частина мети уч-ням не повідомляється. Зазначаємо, що мета уроку має бути реальною, конкретною, спрямованою на ту ділянку навчального процесу, в структурі якого буде розгортатися спільна діяльність чи взаємодія уч-нів та учителя. Визначаючи мету уроку учителю доцільно не стільки триматись за стереотипний принцип „триєдиної мети", як зважити на такі важливі чинники, що стосуються розвитку дитини. Перший полягає в тому, що процес розвитку учнів, так само як і їх виховання не обмежу-ється одним лише уроком, а поширюється на систему уроків, виходить за межі програмованого матеріалу. Тому мета, як навчальна так і розвивальна та виховна може поширюватись на сис-тему уроків. Відповідно до цього буде помилкою таке визначення мети, як: „Сформувати по-няття про об'єкти технологічної діяльності", і більш доцільно та методично грамотно: „Форму-вати (або формування) поняття про об'єкти технологічної діяльності". По-друге, варто пам'ятати, що незалежно від запланованих учителем результатів матимемо певний стан розвитку дитини, що визначається видом її діяльності та рівнем відповідної акти-вності. Так, в прикладній психології розглядають мимовільний розвиток психічних процесів. Це означає, що незалежно від наших суб'єктивних очікувань під час певної навчальної діяль-ності учнів відбувається мимовільний розвиток відповідних психічних процесів. Наприклад, залучення учнів до інтерактивного навчання, завжди буде призводити до підвищення рівня їхньої активності, що відповідно підсилює розвиток уваги. Те саме можна сказати про розвиток пам'яті - під час проектного навчання рівень мотивації у засвоєнні потрібного для учнів навча-льного матеріалу підвищується тому й пам'ять всіх учасників проекту розвивається мимоволі. Так само мимоволі в учнів розвивається їхня сенсомоторна пам'ять під час виконання склад-них ремеслених операцій. Якщо учитель вважає за необхідне підсилити один з вищевказаних процесів він може запланувати вправи, для того щоб акцентувати увагу учнів на свідоме підси-лення їхньої уваги, пам'яті або точності виконуваних операцій. Якщо таких вправ чи методів не заплановано то, очевидно, й не варто зайвий раз перевантажувати мету уроку і формально ви-писувати її як „триєдину". Наступним важливим етапом уроку трудового навчання є актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів. Загальновідомо, що нові знання не закріплюються окремо від вже відомого, „старого" знання. Тому учителю важливо „ухопитись" за життєвий досвід чи „старі" знання учнів, на основі яких можна було б „прикріпити" нові. Виходячи з цього, мета даного етапу - активізувати роботу учнів через наявні у них знання, які вони отримали на уроках з ос-нов наук чи життєвого досвіду. З точки зору методики принциповий момент цього етапу на-стає тоді, коли вчитель спирається виключно на знання або досвід учнів і, таким чином, підво-дить їх до теми уроку. Поширена помилка, коли учитель говорить більше за дітей, пояснює, розповідає тощо. Суттєвою ознакою цього етапу є активне висловлювання учнів - говорити по-винні діти, а учитель більше слухати, робити акцент на тих відповідях, які наближають учнів до теми і завдань уроку. Вдало проведена актуалізація завершується підсумком, котрий прово-дить учитель або учитель спільно з учнями. Завдання визначають на основі навчальної мети і їх обов'язково повідомляють учням на початку уроку. Необхідно підкреслити, що учні мають обов'язково знати завдання уроку, оскі-льки це дає змогу як учителю так і учням аналізувати дії учителя та власні, передбачати до якого результату вони приходять та співставляти одержаний результат із запланованим. В та-кому випадку учні будуть активними учасниками навчального процесу. Якщо мета може поширюватись на розділ навчальної програми чи систему уроків, то за-вдання стосуються виключно даного уроку. Коли учні не знають чи не зрозуміли завдання уро-ку, то вони вже не можуть бути достатньо активними чи інтерактивними учасниками власного процесу пізнання. Звідси наступні технологічні вимоги: - завдання уроку мають бути короткими і максимально зрозумілими для кожного учня; - під час повідомлення завдань уроку учитель мусить забезпечити зворотній зв'язок з кла-сом. Так, після повідомлення завдань з'ясовує, чи всі зрозуміли сказане, і докладно пояснює незрозумілі місця чи слова; - не варто перевантажувати урок завданнями, адже їх необхідно досягти на даному уроці. Тому їх кількість і зміст повинні бути реальними і посильними для учнів; - завдання уроку формулюються для учнів, а не для вчителя. Тому в конспекті уроку за-вдання слід зазначати у вигляді дієслів, наприклад: „Визначити форму виробу, обгрунтувати вибір конструкції виробу, називати слюсарні інструменти, пояснювати будову свердлильного верстата" тощо. Учитель каже учням, що наприкінець уроку вони повинні пояснювати будову свердлильного верстата, за що й отримають відповідну оцінку. Добре коли учні обговорюють завдання уроку. В такому разі учитель підсумовує їх відповіді та виписує на дошці такі завдан-ня. - в підсумках уроку учитель знову повертає учнів до завдань уроку. Тут, важливо щоб учні назвали, які завдання було виконано, а які ні. Оскільки технологічна освіта передбачає кінцевий (заплановний) результат, то учителю необхідно планувати свою роботу так, щоб передбачити інтерактивний вибір учнів. Під час традиційного навчання такої проблеми не виникало, оскільки учитель мав авторитарне рі-шення, стосовно того, що саме потрібно знати і вміти учням. Інструмент, завдяки якому роз-в'язується вказана проблема є мотивація навчально-трудової діяльності учнів. Під час моти-вації важливо переконати школярів для чого їм потрібно виконувати дану роботу, засвоювати відповідні знання, уміння і т.д. Мотивація для інтерактивного вчителя, який не є авторитар-ним керівником, відіграє досить важливу роль, оскільки дає змогу скеровувати мотиви, і відпо-відно увагу та зусилля учнів в потрібному напрямку для досягнення запланованого навчально-го результату. Психологи доводять, що в нервовій системі людини не існує такої ділянки, яка б відповіда-ла за „бездіяльність" чи „неробство". Якщо учень не працює під час уроку чи веде себе пасивно - це означає, що він не мотивований на даний вид діяльності. У зв'язку з цим можна стверджу-вати, що „невстигаючі" учні це учні, в яких відсутня мотивація до навчання. Мотивацію необ-хідно розуміти як „рушійну силу" навчального процесу, це своєрідне „паливо" для технологіч-ного уроку, з цією метою можуть бути використані методи, що створюють проблемні ситуації, викликають у дітей подив, здивування, збуджують інтерес до теми проекту тощо. Це може бути і цікава розповідь учителя, і бесіда, і демонстрування наочності, й нескладна інтерактивна тех-нологія («мікрофон», «мозковий штурм» тощо). Чи не найбільш вагомою частиною технологічного уроку є його підсумок - усвідомлення результатів виконаної роботи. Як вже зазначалось вище особливістю технологічної освіти є за-планований результат, за досягнення якого відповідають учні, а не учитель. Учитель виступає тут лише рівноправним співучасником навчального процесу. Таку технологічну вимогу можна реалізувати, якщо учитель створить умови для рефлексії учнів. Рефлексія - це усвідомлення учнями результатів власної діяльності на уроці. Вказаний етап можна провести за такою схе-мою: учитель пропонує учням порівняти заплановані завдання уроку з одержаними результа-тами, встановити зв'язок між тим, що вже відомо для виготовлення об'єкту проектування, і тим, що необхідно ще зробити чи яких набути знань, умінь щоб реалізувати проект. У цій час-тині учитель через продумані наперед запитання з'ясовує: - зміст виконаної учнями роботи; - учні порівнюють реальні результати з тією метою і завданнями, які повідомлялись на по-чатку уроку; - чому отримали саме такий результат а не інший? - що потрібно змінити для успішної реалізації проекту? Результати правильно проведеної рефлексії проявляються в тому, що учні можуть само-стійно дійти думки про необхідність замінити конструкційний матеріал, з якого виготовлена деталь об'єкту проектування чи внести окремі конструктивні елементи (зняти фаску, змінити розташування отвору в конструкції виробу тощо). Підсумовуючи слід відзначити, що такі елементи технологічного уроку трудового навчання як тема, мета, актуалізація життєвого досвіду учнів, завдання уроку, мотивація та рефлексія мають складати основу його структури і знаходитись в тісному дидактичному взаємозв'язку. | |
|
| |
| Переглядів: 12146 | Коментарі: 7 | | |
| Всього коментарів: 0 | |