Форма: змагання.

Задачі:

1.       стратегічні:відношення до матері, як до найдорожчої людини в житті;

2.       тактичні:

а) емоційного стимулювання:почуття любові, поваги, ніжності до матері, відповідальності;

б) направленої мотивації:усвідомлення значущості матері; усвідомлення себе як майбутніх батьків;

формування мотивів як переконань, що мати - людина, яку ми маємо цінувати, оберігати та поважати;

в) цілепокладання: усвідомлення дітьми мети цього заходу, як формування уміння оцінити роль матері у життя людини, проявити до неї бережне відношення

г) пізнавальні: формування знання про роль і значимість матері, про функції матері, про традиційне відношення різних народів, зокрема у нашого;

д) адаптивні: уміння формувати відповідні відношення до матері: бережність, безкорисливість, ввічливість.

Засоби:

1)      пізнавальні: цитата з слів Яреми Гаяна, уривки з пісень про матір ( Д.Павличка ), легенда про материнську любов, ілюстрації про сім'ю, матір вдома і на виробництві;

2)    адаптивні: вчитель, учасники змагання, члени жюрі.

Місце проведення: класна кімната.

Обладнання: парти в класі розставлені в два ряди. В центрі сидить жюрі, команди сидять одна напроти одної. В центрі дошки записана тема, внизу праворуч - епіграф до уроку, зліва - висловлювання про матір.

Висловлювання:

Святе слово - рідна матір.

За науку - цілуй маму в руку.

Шануй рідну неньку - буде тобі скрізь гладенько.

Епіграф:

На світі кращого немає

Як тая матір молодая

З своїм дитяточком малим.

Т. Шевченко.

План виховного заходу.

1.       Організаційний етап: монолог вчителя про те, що мати - це найдорожча людина в світі.

2.       Мотиваційний етап:

а) бесіда " Чи важливе для нас свято 8 Березня? ";

б)розповідь вчителя на тему " День матері - загальне свято для всіх ".

3.       Цільовий етап:

1. когнетивний:

а) розповідь команд про мамин гнів, як весняний сніг: рясно випаде, та скоро розтане.

Вчитель: Діти! Вам необхідно було скласти розповідь про випадок із свого життя із заголовком: " Материн гнів, як весняний сніг: рясно випаде, та скоро розтане. "

Дочки: Випадок із сукнею, яку дочка приміряла, прасувала, припалила, заховала у шафу; прийшли гості - мати кинулась прибиратись, а сукня негожа.

Сини: Випадок з улюбленою вазою, яка раптова була розчавлена і потім зібрана до кучі, але не склеєна і поставлена під стіну; прийшли гості з квітами, а ваза розвалилась від води і квітів на очах у всіх.

Вчитель: Отже діти, ми на конкретних прикладах переконалися, що мамин гнів не може тривати довго, бо ї любов до кожного з нас безмежна.

б) монолог - розповідь вчителя " Легенда про материнську любов. "

Вчитель: Про любов матері додитини є така легенда під назвою " Легенда про материнську пісню ":

Був у матері єдиний син - добрий, ненаглядний. Душі в ньому мати не чуяла. По краплині збирала росу для вишивання, найтоньчишим шовком вишивала сорочки. Виріс син славний, гарний. Одружився з дівчиною небаченої краси. Привів молоду дружину в хату. Незлюбила та свекруху, зненавиділа її. Боялася мати показатися невістці на очі, сиділа у сінях. А потім у сарай переселилась. Але молодиця не заспокоюється: " Коли хочеш, щоб я жила з тобою, убий матір, вийми з грудей серце і спали на вогні "

Не здригнулась душа сина: так зачарувала його врода дружини. Каже він матері: "Наказала мені дружина вбити вас, мамо. А не послухаю - піде від мене. " Заплакала мати і відновила: " Ну що ж, сину, роби так, як велить серце. "

Пішов син з матір'ю в діброву, наламав сухого хмизу, розпалив вогнище. Убив матір, поклав серце на жар. Спалахнув сучок, тріснув; полетіла жаринка, ударила в обличчя синові, обпекла боляче. Скрипнув той, закрив долонею обличчя. Стрепенулося серце материнське, що горіло на повільному вогню, прошепотіло: "Синочку мій, тобі боляче? Зірви листок подорожника, ось росте біля вогнища, приклади до обпеченого місця. А до листка подорожника приклади материнське серце. Потім в вогонь покладеш..."

Заридав син, схопив гаряче материнське серце, уклав його в розкраяні груди, облив пекучими сльозами. Зрозумів він, що ніхто й ніколи не любив його так гаряче й віддано, як рідна матір. І такою величезною й невичерпною була "любов материнська, таким всесильним було бажання бачити сина радісним і безтурботним, що ожило серце, загоїлась рана. Підвелася мати і притисла кучеряву голову до грудей.

Осоружною стала йому дружина - красуня, не міг він повернутися до неї. Не вернулася до дому й мати. Пішли вони у двох степами широкими та й стали могилами високими.

То ж не даремно кажуть в народі, що найсвятіша й найсильніша любов материнська.

2. адаптивний:

Розмова " Як поліпшити стосунки з матір'ю? Як висловити їй свою любов іповагу?"