Тема: сутність ксенофобії, її масштаби на Україні .

Пізнавально-виховна мета: визначити поняття ксенофобії, з'ясувати фізичні, соціальні, психологічні основи цього явища, яким чином ця проблема зв’язана з Україною; виховувати в учнів моральні якості, вольові риси протилежні цьому явищу, розвити бажання боротьби з подібними хвилями.

Форма: диспут.

Дата і час проведення:

Завдання:  

1)         Визначитись з природою ксенофобії, її зв’язком з психологічним маніпулюванням.

2)         З’ясувати чи наявне в Україні це явище.

3)         Сформувати принципи подолання ксенофобії

План

І. Підготовчий етап

1. Проведення анкетування щодо „проблеми ксенофобії ”

ІІ. Основний етап

1)         Вступне слово 

2)         Ознайомлення з статистичними даними

3)         Заключне слово

ІІІ. Підсумковий етап

      1. обговорення даної проблеми в суспільстві та пропозиції її вирішення.

Вступне слово вчителя. Сьогодні мені хотілося поговорити про такі явища які гальмують розвиток суспільства, відкидаючи нас на багато століть назад. До часів коли люди були поділені на класи між якими йшли постійні ворожнечі. Причинами ж цих порожнеч були, не що інше, як така огидлива тріада емоцій як гнів, огида, презирство. Вони утворюють нескладний поведінковий комплекс, обумовлений, взагалі кажучи, особовим і колективним рівнем тривожності і агресії.

Ось ми і підійшли до теми нашої бесіди – це всім відомий термін ксенофобії. Але, щоб повністю зрозуміти це поняття, я звернусь за допомогою до інформаційного центру (заздалегідь під­готовлені учні).

Інформаційний центр. Ксенофобія (від греч. ξένος, «чужий» і φόβος «страх») — ненависть, нетерпимість або неприязнь до кого-небудь або чому-небудь чужому, незнайомому, незвичному. Спрійняття чужого як незрозумілого, незбагненного, а тому небезпечного і ворожого. Споруджене в ранг світогляду, може статі причиною ворожнечі за принципом національного, релігійного або соціального ділення. Також може (рідко) трактуватися буквально, як нав'язливий страх перед іншими людьми, тобто фобія в клінічному сенсі.

Вчитель.  Так, У природі ксенофобії лежить природний страх перед невідомим. Часто в умовах взаємної інформаційної ізоляції співтовариств серед не знаючих чужих звичаїв людей. Так виникає думання про варварські вдачі цих «чужих» іноді штучно поширюються недостовірні чутки але ж звідки вона походить,  повинно бути якесь раціональне підґрунтя

Інформаційний центр. Ксенофобія в найбільш яскравій формі ірраціональна, але може виправдовуватися деякими логічними доводами. Людна може пояснювати свою неприязнь до групи Х тим, що вона має погані звичаї Y, а своє негативне відношення до звичаїв Y — тим, що їх дотримуються погані люди Х. При цьому ні людей Х, ні звичаїв Y він може взагалі не знаті.

Вчитель. Об'єкті ненависті, що віддаються перевага, можуть бути разними, деякі не люблять росіян євреїв, інші — африканців, азербайджанців або американців. За підрахунками соціолога Льва Гудкова, в сусідній Росії вірогідність перетину різних ксенофобських установок складає 75—80 %, таким чином середньостатистичний ксенофоб може обирати як об'єкт додатки своєї ненависті і «чорних» і євреїв, і китайців і перуанців, навіть геїв або представників іншої субкультури, достатньо того, що перед ним — чужий (інакодумець).

А яку ж картину ми спостерігаємо на Україні. Щоб розібратись з цим питаннями зернимось до двох наших груп Інформаційного центру і опонентам, слід зазначити, що у них по цьому поводу погляди відрізняються,

Інформаційний центр. Хоча, звичайно, сплеск масової ксенофобії серед росіян досить дивовижний. Але натомість українці  протягом багатьох сторіч відрізнялися особливою національною терпимістю. А вже радянська влада геть відучила нас не тільки від ксенофобії, але навіть від відчуття національної приналежності. У перебудову взагалі українців захопила хвиля захопленого романтичного інтернаціоналізму. Навіть на євреїв бурчати перестали.

Опоненти. Проблема є. І проблема багатоаспектна. Перше – це те, що лежить на поверхні, це проблема антисемітизму. Хоч саме слово "антисемітизм” історичне, так склалося, ясно. Але воно багатозначне, і кінець кінцем семіти – це не тільки євреї, але їх географічні суперники - араби. Так що і сусіди, і суперники.

Отже, навіть російсько-українські відносини теж інколи такими забарвленнями бувають оснащені знову-таки через намагання політиків використати цю карту, особливо коли ми згадуємо, як Лужков сюди приїздив під час виборів президентських, чи як в Криму ситуація, хоч вона зараз значно більш спокійна, ніж була кілька років тому.

Є і стосовно ромів у нас, не тільки євреїв, але й ромів. Роми – громада дуже невелика, може не всі знають – це цигани, побутова назва. А є й інші.

Вчитель. Так, я розповім, з приводу якого документу. Я думаю, що нова Україна, яка, можливо, постане після Помаранчевої революції, вона буде культивувати, виховувати толерантність, буде виховувати нове ставлення у відносинах між народами. Ми маємо визнавати.

Сьогодні процес, коли одна нація просить вибачення у іншої за завданні якісь шкоди впродовж життя, це європейська традиція, яка може не всіма прийнятна, але в тому є великий сенс.

Сенс є в тому, що ми маємо прийняти і стати на ті умови, в яких існують люди в світі. Так антисемітизм і ксенофобія є в усьому світі, але в усьому світі нормальні люди, і переважна більшість людей ставляться один до одного як до партнерів.

Ми маємо таке саме зробити у себе в країні. І ми маємо зрозуміти, що явище, яке називається "ксенофобією”, має бути на маргиналі.

Розумієте, люди, які можуть собі дозволити образи, якісь фізичні виступи, я не знаю, підпали, погроми на кладовищах, люди повинні знати, що це не члени суспільства, це маргинали. І влада має так ставитися.

Інформаційний центр. Ви можете назвати кричущі приклади проявів ксенофобії в Україні?

Опоненти Ми все-таки думаэмо, що сьогодні вся ксенофобія зосереджена навколо МАУП. І це такий новітній тип ксенофобії – це інтелектуальний антисемітизм, це антисемітизм, який намагаються зробити пристойним, науковим, намагаються проводити конференції, намагаються писати доповіді і виступати з різними заявами з цього приводу.

І саме це нас спонукало до того, щоб прийняти цю заяву. В чому тут суть? Суть тут полягає в тому, що МАУП – це учбовий заклад, це не просто академічна установа, це науковий заклад, там вчаться діти.

Діти вчаться в атмосфері, коли три видання від МАУП сповнені ненависті до іншого народу. І вони не просто поширюються на території цього вузу, їх мають підписувати. Більше того, в Києві сьогодні існує, крім куточка антисеміту біля поштамтів, існують багато кіосків, які вони зараз відкрили, де вони продають свою продукцію.

Інформаційний центр: По-перше, ми хочемо сказати, що українці взагалі дуже толерантно ставляться до людей інших національностей, до чужоземців. Може десь сторіччя ознаки якогось семітизму були, але це було тим, що мабуть євреї були більш успішні в житті, ніж українці. Знаєте, є такий український вислів.

Опоненти Що стосується сучасної України, то ми  вбачаэмо, що ксенофобія більш характерна для галичан, для римокатоликів польського виховання, тих мешканців, яких приєднали до України за фактом, як я зараз називаю, за фактом Молотова-Ріббентропа, це дійсно є.

Я відчуваю, якщо взяти про ксенофобію сьогодні, що вона сьогодні виражається в русофобії, яка культивується навіть на державному рівні.

Тільки один приклад. Якщо ми візьмемо нашу історію України, як формувалася територія сучасної України, то все ж таки образливо називати росіян національною меншиною.

По всіх ознаках росіяни - державотворча нація як і українці. Але вони сьогодні, бачте, національна меншина. Це теж прояви ксенофобії.

Інформаційний центр Ми хотіли зацитувати пару рядків з заяви української інтелігенції проти ксенофобії за європейську Україну: "Українське суспільство поліетнічне і поліконфесійне. Це ознака його сили, а не слабкості, тому що розширює можливості економічних і соціально-культурних аспектів, контактів з багатьма країнами світу. Але якщо ми всі, і держава, і суспільство, будемо толерантно або байдуже ставитися до проявів відвертої ксенофобії, то ця особливість стане не перевагою, а вадою”.

Вчитель Всі згодні з тим що це ганебне явище. Але постає питання як боротись з цим явищем?

Опоненти. При особистому знайомстві установки часто змінюються на кращий, люди дізнаються один про одного і страх перед невідомим відступає. Це відмічено і на прикладі антисемітизму і на прикладі гомофобии. Всьому є причина відсутності власної ознайомленості з іншими групами людей(невідомими нам)

Інформаційний центр   Звісно, що значною мірою до всіляких непорозумінь призводить саме відсутність діалогу між різними етнічними групами? Не буває ідилії у цих стосунках. . Але ж чому тоді не зустрітися публічно за круглим столом людям, які уособлюють якісь групи, нації, є совістю нації, обговорити проблеми, вчасно вказати на них, а не заганяти у глухий кут, перетворюючи тим самим їх на якийсь нарив, віддаючи їх відтак потім на відкуп сумнівним, непевним особам, які самі себе чомусь наділяють правом віщати від імені народу? А від діє Конгрес національних громад України, четвертий рік проводить дитячий міжнаціональний табір "Джерела толерантності”. Туди приїздять представники 14-15 національних громад, там зустрічаються діти з Білорусі, Молдови, вивчають національні мови, ведуть інтерактивні ігри, а психологи готують до подолання стереотипів.

Висновок