Кодування повідомлень, за допомогою яких передається інформація. Поняття про сучасні засоби зберігання та опрацювання інформації. - Уроки 9 клас - Інформатика - Вчительська - Школа
Головна » Статті » Інформатика » Уроки 9 клас

Кодування повідомлень, за допомогою яких передається інформація. Поняття про сучасні засоби зберігання та опрацювання інформації.

 

Тема: Кодування повідомлень, за допомогою яких передається інформація. Властивості інформації. Інформаційні процеси: пошук, збирання, зберігання, передавання, опрацювання, подання, використання, захист інформації. Поняття про сучасні засоби зберігання та опрацювання інформації.
Мета:  
Продовжити розглядати поняття: інформація та повідомлення.  
Розглянути різні типи інформаційних процесів: пошук, збирання, зберігання, передавання, опрацювання, подання, використання, захист інформації.
Навчити дітей користуватись клавіатурним тренажером.  
Ознайомити з властивостями інформації .
Виховувати прагнення оволодіти сучасними методами роботи з інформацією з використанням обчислювальної техніки. 
Тип уроку: комбінований.
Обладнання:  
a) Підручники Є.А.Шестопалова "Інформатика, базовий курс (варіант Windows)", хоча б по одному на парті. 
b) Комп’ютерний клас з операційною системою типу MS Windows. 
c) Інстальовані програми:
i) Key - клавіатурний тренажер. 

Хід уроку
XII. Вступна частина (1хв.)
Учні знаходяться в комп’ютерному класі. Вчитель вітається і оголошує тему уроку.
XIII. Актуалізація знань (5хв.)
1) Учням пропонується дати відповіді на питання висловивши свої думки та припущення:
1) Що таке інформація?
2) Що можна з інформацією робити?
3) Які властивості вона проявляє?
XIV. Вивчення нового матеріалу (15 хв.) (дискусія розповідь з ілюстраціями на конкретних прикладах з перервою для ознайомлення з тренажером клавіатури)
1) Кодування повідомлень, за допомогою яких передається інформація. (учням пропонується розгадати звукозапис повідомлення "SOS” записане азбукою Морзе. Далі розповідь.)
2. Кодування інформації
Знак — це елемент кінцевої множини відмінних один від одного елементів. Знак разом з його значенням називають символом.
Набір знаків, в якому визначений їх порядок, називається алфавітом.
Алфавіт, що складається з двох знаків, називається двійковим алфавітом.
Код (фр. сосіе — кодекс, зведення законів). Починаючи з середини XIX ст. це слово крім основного значення означало книгу, в якій словам природної мови були зіставлені групи цифр або букв.
Кодом називається правило для перетворення одного набору знаків в інший набір знаків.  
Кодуванням називається процес перетворення одного набору знаків в інший набір знаків.
Кодування — спосіб зберігання і передачі інформації, форма представлення її на носії.
У обчислювальній техніці в цей час широко використовується двійкове кодування з алфавітом {0, 1}. Найбільш поширеними кодами є: 
АSСІІ {Атеrісап Stапdаrt соdе fог Iпfоrтаtіоп Iпtеrсhапgе} американський стандартний код для обміну інформацією) введений в 1963 р. і має 128 символів. 
КОЇ-8 [код довжиною 8 біт для обміну інформацією).
Одне і те ж повідомлення можна закодувати різними способа¬ми, тобто виразити різними мовами. 
У процесі розвитку людського суспільства люди виробили велике число мов кодування. 
До них відносяться:
• розмовні мови (російська, англійська, хінді і ін. — всього більше 2000);
• мова міміки і жестів;
• мова малюнків і креслень;
• мова науки (математичні, хімічні, біологічні і інші символи);
• мова мистецтва (музики, живопису, скульптури тощо);
  • спеціальні мови (есперанто, морський семафор, азбука Морзе, азбука Брййля для сліпих і ін.).
У спеціальних мовах особливо виділимо мови програмування. 
Програмування — кодування інформації на мові, "зрозумілій" комп'ютеру.
У сучасних комп'ютерах використовується двійкова форма представлення даних, що містить всього дві цифри — 0 і 1. Така форма дозволяє створювати досить прості технічні пристрої для представлення (кодування) і розпізнавання (дешифрування) інформації. Двійкове кодування вибрали для того, щоб максимально спростити конструкцію декодуючої машини, адже дешифратор повинен уміти розрізнювати усього два стани (наприклад, 1 — е струм в колі, 0 — струму в колі немає). З цієї причини двійкова система і знайшла таке широке застосування.
2) Властивості інформації. (Прохання до учнів охарактеризувати якесь повідомлення, наприклад, той же сигнал "SOS”. Далі розповідь.)
Сигнали відображають фізичні (фізико-хімічні) характеристики різних процесів і об'єктів, але лише для людини інформація, що отримується із зовнішнього світу, може ставати відомостями. При цьому, щоб інформація сприяла прийняттю на її основі правильних рішень, вона повинна характеризуватися такими властивостями, як достовірність, повнота, актуальність, корисність, зрозумілість.
Інформація повинна мати визначені властивості, щоб бути використаною суспільством.
Вірогідність (достовірність) інформації — інформація з такою властивістю правдива, вона надає відомості про подію, яка мала місце або може відбутися. «Сьогодні буде дощ». «Вчора я їв вареники». «На канікули поїду до Києва» — це приклади вірогідної інформації.
Повнота інформації — інформація з такою властивістю надає весь об'єм відомостей про те, що обговорюється. «На обід були борщ, котлети і компот». «Я живу в Україні, у місті Cуми Сумської області, на вулиці Вишневій, будинок 27, квартира 93» — це приклади повної інформації.
Цінність (корисність) інформації — інформація з такою властивістю надходить саме в той час, коли в ній є потреба. Таку властивість ще називають актуальністю або своєчасністю. «Поїзд на Київ відходить через 5 хвилин» — це приклад цінної (своєчасної) інформації.
Ясність (зрозумілість) інформації— інформація з такою властивістю зрозуміла і завдяки цьому може бути використана. Попередні приклади інформації мають властивість ясності.
Спробуйте скористатися неясною інформацією: «Мандра на нуна, мандра на на».
Відсутність однієї з цих властивостей робить інформацію некорисною і навіть шкідливою.
Наприклад: «Завтра о шостій годині ранку почнеться кінець світу» — інформація має властивості ясності, своєчасності, повноти. Відсутня тільки вірогідність. Можна уявити, якої біди наробить така «інформація»!
Інформація може носити різноманітний характер і призначатися як для живих організмів, так і для різних машин.
Приклади:
«Фас!» — інформація для собаки;
Сигнал точного часу — інформація для людини;
Ключ від квартири — інформація для механічного замка.
XV. Знайомство з клавіатурним тринажером (10 хв.)
Клавіатурний тренажер KEY призначений для роботи на комп'ютерах, що працюють під керуванням Windows. Робота користувача полягає у повторному набиранні символів тексту, що з'являється у вікні на екрані. При правильному наборі курсор просувається до наступного символу, при неправильному – звучить сигнал, і курсор залишається на місці. Тренажер забезпечує роботу з українським, російським та англійським текстом. Перемикання мов – стандартне. Є чотири рівні складності тексту для повторного набору:
"Первачок" – тільки український текст. 
"Школяр" – український і російський тексти. 
"Ветеран" – український, російський і трохи англійський тексти. 
"Професіонал" – український, російський і англійський тексти. 
Щоб почати роботу, треба натиснути кнопку "Старт". На екрані тренажера показано поточну мову і швидкість набору тексту у символах за хвилину. Тренажер внизу має діаграму, яка відображає частину виконаної роботи.
Після завершення роботи з'являється вікно запису імені або прізвища користувача. Після натискання кнопки "ОК" зміст вікна і швидкість друкування заносяться у підсумкову таблицю. Ця процедура відбувається тоді, коли результат швидкості друку не менший за останнє місце у таблиці. 
XVI. Продовження вивчення нового матеріалу (15 хв.)
1) Інформаційні процеси: пошук, збирання, зберігання, передавання, опрацювання, подання, використання, захист інформації. 
Дії, що виконуються з інформацією, називаються інформаційними процесами. 
Інформаційні процеси можна розкласти на три складові:
зберігання, передачу і обробку інформації.
Об'єднання понять "інформація" і "управління" привело Н. Віннера в 40-х рр. до створення кібернетики, яка, зокрема, уперше вказала на спільність інформаційних процесів в техніці, суспільстві і живих організмах.
Все життя людини постійно пов'язане з отриманням, накопиченням і обробкою інформації. Інформація є предметом інтелектуальної діяльності людини, продуктом цієї діяльності. Інформація для людини — це знання, які вона отримує з різних джерел. Все, що знає Кожна конкретна людина, вона колись дізналася від батьків, вчителів, з книг, особистого практичного досвіду і зберегла в своїй пам'яті. У свою чергу, все, що написано в книгах, журналах, газетах, відбиває знання авторів цих текстів, а тому це також інформація.
З трьома складовими інформаційних процесів — зберіганням, передачею і обробкою інформації люди почали мати справу давно, задовго до появи комп'ютерів.
Людина зберігає інформацію або у власній пам'яті (іноді кажуть — "в думці"), або на яких ось зовнішніх носіях. Частіше за все — на папері. Ті відомості, які людина пам'ятає, їй завжди доступні. Кожна людина пам'ятає свою домашню адресу, номер телефону, а також адреси і телефони близьких людей. Якщо ж знадобиться адреса або телефон, який ви не' пам'ятаєте, то допоможе записник або телефонний довідник.
Власну пам'ять людини можна назвати оперативною пам'яттю. Тут слово "оперативний" є синонімом слова "швидкий". Завчені знання відтворюються людиною вмить. Власну пам'ять ще можна назвати внутрішньою пам'яттю, оскільки її носій — мозок — знаходиться всередині людського тіла.
Записники, довідники, енциклопедії, магнітні записи і т. п. по відношенню до людини є зовнішніми сховищами інформації. Щоб скористатися інформацією із зовнішнього джерела, її спочатку треба зробити оперативною (прочитати номер телефону), а потім використати за призначенням (набрати номер на апараті). Оперативну інформацію людина може забути. Інформація на зовнішніх носіях зберігається надійніше. Книги, записи можна розглядати як розширення пам'яті людини, як нашу зовнішню пам'ять.
Людині постійно доводиться брати участь в процесі передачі інформації. Передача може відбуватися при безпосередній розмові між людьми, через листування, за допомогою технічних засобів зв'язку: телефону, радіо, телебачення. Такі засоби зв'язку називаються каналами передачі інформації.
Процес передачі інформації завжди двосторонній: є джерело і е приймач інформації. Джерело передає (відправляє) інформацію, а приймач її отримує (сприймає). Читаючи книгу або слухаючи вчителя, учень є приймачем інформації, працюючи над твором з літератури або відповідаючи на уроці, — джерелом інформації. Кожна людина постійно переходить від ролі джерела до ролі приймача інформації.
2) Поняття про сучасні засоби зберігання та опрацювання інформації.
a. Засоби зберігання інформації
Зі зміною носіїв інформації змінилися і методи нанесення інформації безпосередньо на носії, що спричинило необхідність винаходу відповідних технічних засобів для роботи з інформацією: "випалення глини — глиняні таблиці", "папір — книгодрукування", "магнітні носії — комп'ютер".
У XX в. як засіб для зберігання, переробки і передачі інформації науково-технічний прогрес запропонував суспільству комп'ютер (електронно-обчислювальну машину, ЕОМ).
Засоби зберігання інформації можна розділити на:
1. Рукописні і друкарські.
2. Машинні: 
3. Спеціальні: кіно, відео, фотографія і т. п. 
До перших відносяться папірусі, манускрипти та книжки. До других – перфокарти та перфострічки.
Найбільш сучасні: магнітні стрічки, магнітні диски та лазерні диски.
Сучасні засоби передачі інформації використовують класичну схему Шеннона:
Джерело Інформації - Передавач - Канал зв’язку – Приймач - Адресат
   Каналом зв'язку може служити радіо, телефонна, оптично-волоконна, супутникова або інша лінія зв'язку. За допомогою каналів зв'язку комп'ютери об'єднують в комп'ютерні мережі.
b. Обробка інформації
Людині майже безперервно доводиться займатися обробкою інформації. Ось декілька варіантів обробки:
• отримання нової інформації з даної шляхом математичних обчислень або логічних міркувань (наприклад, рішення математичної задачі, розкриття слідчим злочину по зібраних доказах);
• зміна форми представлення інформації без зміни її змісту (наприклад, переклад тексту з однієї мови на іншу, шифровка (кодування) тексту);
• упорядкування (сортування) інформації (наприклад, упорядкування списку класу в алфавітному порядку по прізвищах учнів, упорядкування розкладу поїздів за часом відправлення);
• пошук потрібної інформації в деякому інформаційному масиві (наприклад, пошук номера телефону в телефонній книзі, пошук перекладу іноземного слова в словнику, пошук відомостей про рейс літака в розкладі аеропорту).
Обробка інформації за допомогою комп'ютера — це процес її перетворення, який виконується за деякими правилами. Перетворення залежить від змісту вхідної інформації, але під час самої обробки інформація не осмислюється, а тільки перетворюється по певних алгоритмах. Пристрій обробки інформації в комп'ютері — процесор.
XVII. Оглошення домашнього завдання (2хв.)
d) п. 1.2. (Підручники Є.А.Шестопалова ""Інформатика, базовий курс (варіант Windows)")
e) Виконати в зошитах ескіз клавіатури та вивчити розміщення клавіш букв українського алфавіту.

XVIII. Підведення підсумку. (2хв.)
 Для передачі та зберігання інформації необхідно здійснювати кодування повідомлень.
 Інформація має чітко виражені властивості: вірогідність, повноту, цінність, ясність та інші.
 Інформація може бути задіяна в наступних процесах: пошук, збирання, зберігання, передавання, опрацювання, подання, використання, захисту.
 Сучасні засоби зберігання та опрацювання інформації дозволяють автоматично обробляти великі її об’єми і можливості цих засобів невпинно зростають.

 

Категорія: Уроки 9 клас | Додав: ROM@N (28.12.2009)
Переглядів: 7319 | Теги: зберігання, властивості інформації, передавання, код | Рейтинг: 3.2/4
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: