Деталювання за складальним креслення різних з'єднань конструкційних матеріалів
Деталювання за складальним креслення різних з'єднань конструкційних матеріалів
МЕТА:
ознайомити учнів з деталюванням за складальним кресленні дати початкові відомості про креслення різних видів з'єднань конструкційних матеріалів; ознайомити із застосуванням комп'ютерної техніки в роботі конструктора; розвивати уяву, просторове та логічне мислення; виховувати акуратність і точність при виконанні креслень.
Обладнання та література: роздатковий матеріал, картки завдань.
Тип уроку: комбінований.

СТРУКТУРА УРОКУ

I. Організаційна частина
II. Актуалізація знань і мотивація навчальної діяльності учнів
III. Вивчення нового матеріалу

ПЛАН
1. Послідовність читання складальних креслень. 
2. Послідовність деталювання складальних креслень. 
3. Вимоги до складальних креслень.
4. Читання і деталювання складального креслення виробу.

IV. Практична робота. Розробка складальної документації.
Читання та деталювання за складальним кресленням.
V. Підсумки уроку
VI. Домашнє завдання

ХІД УРОКУ

I. Організаційна частина
Перевірка присутності учнів і призначення чергових.
II. Актуалізація знань і мотивація навчальної діяльності учнів
Фронтальне опитування
1. Які креслення називають складальними?
2. Назвіть вимоги, які ставлять до складальних креслень.
3. У якій послідовності виконують з натури складальне креслення
виробу?
5. Які розміри проставляють на складальному кресленні?
6. Як заповнюють специфікацію на складальному кресленні?
7. Перелічіть основні вимоги щодо проставлення на кресленнях
номерів позицій окремих деталей.
8. Як умовно позначають на складальному кресленні посадки і гра¬ничні відхилення спряжених деталей?
9. Як зображують на кресленні рухомі деталі? контури пограничних
деталей?
10. Які умовні позначення і спрощення застосовують на складальних
кресленнях?

Узагальнюючи відповіді учнів, учитель повідомляє, що, вивчивши основні відомості про складальні креслення як вид проектної документації та особливості їх виконання, можна переходити до вивчення нової теми — деталювання.
III. Вивчення нового матеріалу
1. Послідовність читання складальних креслень
Деталюванням називають процес виконання робочих креслень окремих деталей виробу за складальним кресленням.
Деталювання є заключною роботою учнів з технічного креслення, у якій виявляється їх вміння читати креслення і застосовувати на практиці набуті знання та навички креслення. Можна визначити такі послідовність читання складальних креслень:
1. Прочитати основний напис і дізнатися про назву виробу, його масу, масштаб зображення тощо; назва виробу деякою мірою розкриває його призначення. За конструкторськими документами які прикладено до складального креслення, вивчають принцип роботи виробу, його технічну характеристику, вимоги до його виготовлення тощо.
2. Ознайомитися зі специфікацією, розглядаючи її разом із кресленням виробу, щоб дізнатися, з яких деталей складається виріб, яка їх кількість, назва, матеріал. З'ясувати, які саме стандартні деталі входять до виробу (кріпильні деталі, шарикопідшипники, маслянки тощо).
3. Вивчити складальне креслення в цілому, тобто уявити, які вигляди виконано на кресленні (основні, місцеві, додаткові), розрізи (прості, складні, місцеві), перерізи, виносні елементи і яке призначення кожного з них. З'ясувати положення січних площині за допомогою яких виконано розрізи та перерізи, і кути зору, якими побудовано місцеві і додаткові вигляди.
4. Визначити розміри (габаритні, монтажні, установлювальні тощо) які нанесено на кресленні.
5. Вивчити проекції виробу в цілому, послідовно виділити і вивчити форму кожної деталі. Спочатку деталь знаходять на тій проекцій на якій нанесено номер її позиції, потім знаходять її на всіх інший зображеннях. При цьому звертають увагу на напрямок і густоту штриховки деталі в розрізах, а також на контур, який обмежує цю штриховку. Вивчаючи деталь, слід одночасно розглядати її в різних зображеннях і уявляти собі форму невидимої її частини, бо в складальному кресленні одна деталь перекриває іншу.
6. З'ясувавши форму і призначення кожної деталі зокрема, перейти до вивчення способів поєднання деталей між собою. Слід устане вити характер взаємодії складових частин виробу в процесі його роботи, тобто які частини рухомі, які нерухомі, спосіб передачі руху, тип з'єднання, що забезпечує нерухомість, посадки спряжених поверхонь тощо.
7. Уявити за кресленням послідовність розбирання і складання виробу, тобто в уяві послідовно відокремити одну деталь за одною, як це роблять при демонтажних роботах, або, навпаки, уявити собі
як з окремих деталей скласти цей виріб.

2. Послідовність деталювання складальних креслень
Деталювання — це не просто копіювання зображення із складального креслення, а певна творча робота. На робочому кресленні треба не тільки зобразити деталь, а й навести всі дані, потрібні для її виготовлення і контролю: розміри, допуски, позначення шорсткості поверхні, марку матеріалу, термічну обробку тощо.
Процес деталювання складається з підготовчої стадії і стадії безпосереднього виконання робочого креслення. Розглянемо докладніше ці стадії.
Стадії виконання робочого креслення
1. Перед початком роботи позначають у специфікації всі оригінальні
деталі, бо стандартизовані, нормалізовані і покупні деталі з деталювання виключають.
2. Знаходять деталь на всіх зображеннях складального креслення,
вивчають її зовнішню і внутрішню форми, визначають її габаритні розміри.
3. Вибирають головне зображення деталі. Цим зображенням може бути вигляд, розріз або поєднання вигляду з розрізом (для симе¬тричних деталей). Положення головного зображення деталі на робочому кресленні може й не відповідати її положенню на головному вигляді складального креслення.
4. Намічають потрібну кількість зображень (виглядів, розрізів, перерізів, виносних елементів), виходячи з вимог стандарту. Кількість і характер зображень конкретної деталі на робочому кресленні може відповідати або не відповідати кількості зображень на складальному кресленні.
5. Вибирають масштаб зображення. Не обов'язково дотримуватися одного масштабу для різних деталей виробу. Як правило, дрібні або складні за формою деталі виконують у збільшеному масштабі.
6. Вибирають формат, потрібний для виконання робочого креслення деталі. Іноді використовують не лише основні, а й додаткові формати.
7. Намічають розміщення (компоновку) зображень кожної деталі на вибраному форматі.
8. Тонкими лініями будують зображення деталі — вигляди, розрізи, і перерізи.
9. Дотримуючись усіх вимог, проставляють розмірні і виносні лінії.
10. Використовуючи спеціально побудований графік масштабів, безпосереднім вимірюванням на складальному кресленні визначають справжні розміри всіх елементів деталі і проставляють ці розміри на робочому кресленні. Особливу увагу слід звернути на те щоб розміри суміжних, спряжених деталей не мали розбіжності. Розміри деяких конструктивних елементів деталі (шпонкових
пазів, фасок, проточок центрових гнізд тощо) треба перевірити за відповідними стандартами на ці елементи. 
11. Наносять позначення шорсткості поверхні, виходячи з призначення деталі, технології її виготовлення й обробки.
12. Обводять креслення і заштриховують розрізи та перерізи.
13. Перевіряють креслення і, якщо потрібно, вносять відповідні зміни, креслять рамку, заповнюють основний напис, пишуть технічні вимоги тощо.
Деякі вимоги до деталювання складальних креслень
1. Виготовляючи складальні креслення для підручників і посібників, масштаб їх беруть звичайно зменшеним і довільним. Він не відповідає значенню, поданому в основному написі. Тому, щоб правильно зняти розміри елементів деталі на складальному кресленні і перенести їх на робоче, користуються спеціальним графіком пропорційного масштабу.
Розглянемо побудову цього графіка і користування ним на прикладі ступінчастого валика.
На міліметровому папері від точки А по горизонталі відкладаємо натуральну довжину валика, тобто 120 мм, і із знайденої точки В по вертикалі відкладаємо виміряну довжину валика на зображенні.
Сполучивши точки А і С, дістаємо графік для побудови в масштабі 1:1. Користуємося цим графіком так: на рисунку беремо циркулем розмір, наприклад х, і знаходимо на графіку між лініями АВ і АС вертикалі відрізок х, який відповідає величині розхилу ніжок циркуля. Знайдений на горизонтальній шкалі розмір 65 мм і є справжньої величиною діаметра.
Цей графік масштабу використовують для визначення розмірі усіх деталей, що входять до цього складального креслення.
2. Деякі технологічні операції, наприклад розклепування, розваль¬цьовування, обтискування, запресовування, просвердлювання і скріплювання деталей гвинтами, штифтами тощо, виконують під час складання виробу. На складальному кресленні в технічних вимогах такі операції звичайно обумовлені. У цих випадках деталі слід показувати в тому вигляді, у якому вони надходять на скла¬дання, тобто до виконання технологічних операцій (рис. 2).

3. Виконуючи робочі креслення деталей, слід уважно стежити за узгодженням розмірів спряжених частин окремих деталей. Без
цього неможливо забезпечити складання виробу.
4. На робочому кресленні деталі треба відобразити й ті елементи
які на складальному кресленні або зовсім не показані, або зображені спрощено, умовно чи схематично.
Пояснюється це тим, що рекомендується не виконувати на складальному кресленні деякі дрібні конструкційні елементи, якщо це не позначається на читанні його і не впливає на проведення складальних операцій. До таких елементів слід віднести:
а) ливарні і штампувальні заокруглення, уклони і конусності;
б) проточки, канавки для виходу різьбонарізного інструмента;
в) зовнішні і внутрішні фаски;
г) пружини і деякі інші деталі, які показують спрощено або схематично. Відповідні розміри цих елементів слід брати зі спеціальних стандартів.
5. Розміри деяких елементів деталей, наприклад шпонкових пазів, шліців гнізд під головки гвинтів, глухих отворів для шпилькових, різьбових проточок тощо, слід брати не зі складального креслення, а з відповідних спеціальних стандартів.
6. Усі лінійні розміри на робочому кресленні мають бути узгоджені з ДСТУ «Нормальні лінійні розміри», а кутові —з ДСТУ
« Нормальні кути ».
7. Деякі елементи деталей при зображенні на робочому кресленні слід показувати трохи в іншому вигляді, ніж на складальному Наприклад, глухі різьбові отвори для шпильок та гвинтів на складальному кресленні показують спрощено — з різьбою, нарізаною до кінця отвору. На робочих кресленнях ці отвори слід показувати з урахуванням величини недорізу. На складальному
кресленні не показують зазор між діаметром прохідного отворів і діаметром болта, гвинта чи шпильки. На робочому кресленні цей розмір показують з урахуванням складання (грубе чи точне) відповідно до ДСТУ.
8. Щоб оцінити і проставити на робочому кресленні шорсткість поверхні деталі, слід виявити, яка поверхня — спряжена чи вільна, з'ясувати характер спряження, експлуатаційні та естетичній вимоги щодо поверхні тощо.
Порядок читання складальних креслень
Прочитати складальне креслення — це означає з'ясувати будову зображеного виробу. При цьому визначають взаємодію та способи з’єднання деталей у виробі, форму кожної з них.
Читання складальних креслень виконують у певній послідовності.
1. Ознайомлення з основним написом. З нього дізнаються про назву виробу. Іноді вона дає уявлення не тільки про призначення, а й певною мірою про його будову.
2. Ознайомлення із зображеннями. Визначають, які є на креслен¬ні вигляди, розрізи і перерізи, яке призначення кожного з них. З'ясовують положення січних площин, за допомогою яких виконано розрізи й перерізи, а при наявності додаткових та місцевих виглядів — напрями проеціювання, за якими вони виконані. У результаті аналізу зображень складається загальне враження про виріб.
3. Вивчення складових частин виробу. За специфікацією визначають назви деталей. Далі знаходять зображення деталей за номерами їх позицій, причому спочатку це роблять на тому вигляді чи розрізі, на якому вказаний номер позиції, а потім на інших. Порівнюючи всі зображення кожної деталі, подані на кресленні, визначають її форму. Так роблять послідовно з усіма деталями за порядком їх номерів (позицій) у специфікації, починаючи з першої.
4. Вивчення конструкції виробу. З'ясовують, як з'єднані між собою деталі. Для нероз'ємних з'єднань визначають місця з'єднання. Для роз'ємних з'єднань знаходять кріпильні деталі. Якщо є рухомі з'єднання, то визначають, які деталі переміщуються та по яких поверхнях здійснюється спряження їх з іншими деталями.
5. Ознайомлення з іншими відомостями, наведеними в кресленні (розмірами, написами, умовними позначеннями тощо). 
Головним під час читання складального креслення є вивчення форми кожної окремої деталі.
Спробуємо прочитати складальне креслення, наведене на рис. 3. З основного напису дізнаємось, що на складальному кресленні зображено домкрат.
Знаючи назву, можемо зробити висновок, що на кресленні показа¬но механічний пристрій для піднімання вантажів.
Креслення містить чотири зображення: головний вигляд, суміщений з половиною фронтального розрізу, вигляд зверху, вигляд зліва і місцевим розрізом та місцевий вигляд.
Домкрат складається з чотирьох деталей та шести кріпильних елементів — двох гвинтів М6 і чотирьох М12.
Корпус 1 показано на всіх зображеннях. Його нижня частина прямокутна, верхня циліндрична. Порожнина всередині нижньої частини корпуса прямокутна — на це вказує місцевий вигляд А. Отвори на циліндричній частині мають різьбу під гвинти 5.
Форма втулки 2 повністю визначається половиною фронтального розрізу. Усередині втулки є різьба.
Гвинт 3 являє собою стержень, утворений трьома циліндричними поверхнями різних діаметрів. На найдовшій частині гвинта нарізано різьбу МІ 2. За допомогою розрізу показано, що в головці гвинта перпендикулярно до осі просвердлено наскрізний циліндричний отвір. На наступній за головкою циліндричній частині є кільцева канавка.
Головка 4 показана на всіх основних зображеннях — вона кругла,, її плоска, опорна поверхня має насічку (це видно з вигляду зверху). За допомогою фронтального розрізу показано осьовий глухий циліндричний отвір. Перпендикулярно до його осі виконано отвори з різьбою під гвинти 6. Втулка 2 вставляється в корпус 1 і нерухомо закріплюється гвинтами 5.
Гвинт 3 і втулка 2 утворюють рухоме різьбове з'єднання. Оскільки втулка закріплена в корпусі домкрата нерухомо, гвинт 3 під час обертання переміщується вниз або вгору вздовж своєї осі. Обертають гвинт стержнем, вставленим в отвір на його головці.
Головка 4 з'єднана з гвинтом 3 завдяки канавці на ньому таким чином, що коли гвинт обертається, то головка залишається нерухомою і передає зусилля від гвинта на вантаж, який піднімають.


IV. Практична робота. Читання та деталювання за складальним кресленням
V. Підсумки уроку

1. Оцінювання навчальних досягнень. Виставлення оцінок у щоденники.
Підбиваючи підсумки, учитель ще раз звертає увагу на помилки, яких припустилися учні під час виконання практичної роботи, дає відповіді на поставлені запитання учнів.
14. Контроль за прибиранням робочих місць
VI. Домашнє завдання
Опрацювати тему деталювання і підготуватися до тематичного оцінювання.


Категорія: Уроки 7-9 класи | Додав: ROM@N (13.05.2010)
Переглядів: 11618 | Коментарі: 6 | Теги: креслення | Рейтинг: 4.0/4
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: