00:45 Урок –реквієм, присвячений пам′яті жертв голодомору:ЧОРНА СПОВІДЬ МОЄЇ ВІТЧИЗНИ | |
Урок –реквієм, присвячений пам′яті жертв голодомору
А онде, під тином, Опухла дитина Голоднеє мре… *** І не в однім отім селі , А скрізь на славній Україні Т.Г.Шевченко Сцена . Пейзаж української природи, виконаний в журливих тонах. Перед сценою столик, на рушнику—хліб, сіль, свічка.
ВЕД: У той рік заніміли зозулі, Накувавши знедолений вік, Наші ноги розпухлі узули В кирзаки-різаки у той рік. У той рік мати рідну дитину Клала в яму , копнувши під бік, Без труни, загорнувши в ряднину… А на ранок- помер чоловік. У той рік і гілля, і коріння- Все трощив буревій навкруги… І стоїть ще й тепер Україна, Як скорбота німа край могил. Д.Головко ВЕД: Історія людства не знала такого випадку, коли володарі нищили голодом власних громадян. 1933 рік. Найчорніший час в історії України . 14 В світі незафіксовано голоду, подібного тому, що випав на долю однієї з най родючіших і найблагородніших країн. Навесні цього року в Україні помирало 25 тисяч людей щодня, 1 тисяча щогодини, 17- щохвилини. Всього жертвами голоду за неповними даними , стало від 7 до 10 млн осіб, з них 3 млн –діти. (Звучить тиха спокійна мелодія) Учень: А люди біднії в селі. Неначе злякані ягнята, Позамикалися у хатах Та й мруть… Сумують комини без диму, А за городами, за тином Могили чорнії ростуть… 11 Учениця: Гробокопателі в селі Волочать трупи ланцюгами За царину і засипають Без домовини. Дні минають, Минають місяці. Село Навік замовкло, оніміло І кропивою поросло.
ВЕД: 22 місяці голоду- штучного, рукотворного. Проти українського народу велася справжня війна, негідна , людоморна. Війна проти такого працьовитого, безвинного народу. Вирішено було голодом виморити його. ВЕД: До цього голоду держава штовхнула село, яке відмовлялось прийняти 15 колгоспну систему з початку колективізації. Протягом січня-листопада 1930 р. в Україні було заготовлено 400 млн пудів хліба. За такий же період 1931 р державні заготівлі становили 380 млн пудів. Але цього було досягнуто в результаті знекровлення села. У багатьох селян у 1931 р.вилучили все зерно, навіть посівне. ВЕД: Фізично ослаблене селянство не могло ефективно провести весняну кампанію 1932р. На 20 травня у республіці було засіяно трохи більше половини запланованих площ. І все ж врожай 1932 р. лише на 12% був меншим середнього врожаю за 1926/30рр і міг би забезпечити населенню України мінімум продовольства. ВЕД: Але цього не сталося. Саме в цей період на полях з′являються ночами селяни, яким нічим було годувати сімей. Вони крали колоски на тих полях , де ще рік-два тому були повноправними господарями. 7 серпня Сталін власноруч написав закон про охорону соц.власності, який в народі називали ″законом про п′ять колосків″. Він передбачав розстріл або позбавлення волі строком на 10 років. Послухаємо розповідь Бондар Тетяни Василівни ВЕД: У деяких районах місцеве керівництво дозволяло колгоспам залишити зерно для сівби .За це Сталін наказав вчинити над ними розправу. Їх розстрілювали, забирали до концтаборів. ВЕД: 6 грудня 1932 р. була прийнята постанова партії про ″чорні дошки″, на які було записано 85 районів України. В цих районах конфісковували продовольчі і посівні фонди, припинялося постачання товарів, на колгоспників обрушувались репресії. Ніхто без дозволу сільської ради не міг поїхати, піти за межі села.
16 ВЕД: Селяни змушені були їсти собак, котів, щурів, трупи коней, листя й кору дерев. Зустрічалися випадки канібалізму. Живі не мали сили ховати мертвих. Їх підводою звозили у спільний рів на кладовищі, мертвих і тих, в кому ще жевріло життя. Послухаємо розповідь Заводської Анастасії Кирилівни. Учень: Вимирали люди, вимирали цілі села.
Коло тину- щоніченьки тіні. І черешні неначе монашенки, Кожна стежка закутана в іній. То все душі твої, Україно. ВЕД: А газети весною 1933 р. повідомляли про новобудови, про щасливе життя радянської держави, а на селі була головною мрія про рятівний окраєць хліба.
Учениця:
Трошки я з′їв , а другий кусочок приніс. Бабця сказали, це вчора приходив зайчик, Дав нам гостинця і знов побіг у ліс. Темінь в кутках залягла, як земля глибока, Сонце не входить - спинилося перед вікном. Блиснула сталь і порізала променем око, Наче по склу скреготнуло по серцю бруском.
Бабця сказали, вже дядька Миколи нема. Мамо, чого це у вас такі руки холодні ? 17 Мамо, пустіть мене! Мамочко! Мамочко! Ма… В.Мельник Учень: Ті маленькі рученьки , простягнуті до Бога… Маленький братик, умираючи, просив Бога:″Дай хоч одну картопельку″ Бозю! Що там у тебе в руці ?! Дай мені, Бозю, хоч соломинку… Щоб не втонути в Голодній Ріці. Бачиш, мій Бозю, я- ще дитинка. Тож підрости хоч би трохи бодай. Світу не бачив ще білого, Бозю. 13 Я- пташенятко, прибите в дорозі. Хоч би одненьку пір′їночку дай. Тато і мама- холодні мерці. Бозю,зроби, щоби їсти не хтілось ! Холодно, Бозю. Сніг дуже білий . Бозю, що там у тебе в руці?..
ВЕД: Хліб… Скільки приємного щемету появляється в душі кожного при згадці про тебе. Святий Хлібе, про тебе не сміли згадувати жертви 33-го. Ти являвся їм уві сні рожевою мрією. Скільки померло з твоїм іменем на вустах. Іменем жертв 33-го року благаю вас—бережіть цей святий хліб. І нехай смак цього короваю не дозволяє нам забути, що хліб- це життя( роздає порізаний коровай усім присутнім. Всі з′їдають свої шматочки стоячи) 18 Учень: З тих далеких 30-х років промовляє до нас правда народу, розіпнута на хрестах його доля, через свідчення очевидців Учні зачитують свідчення очевидців голодомору в нашому селі. ВЕД: В могилу зійшли найкращі українські селяни .Гинули працьовиті, самостійні хазяї, котрим пришивали куркульський саботаж. Відходили в небуття сільські майстри і винахідники, серед яких було чимало обдарованих природою людей. ВЕД: У цій безкровній війні тоталітарної системи з українським народом знищувалась людина не лише фізично—руйнувалась народна душа. Це горе—за межами болю, потойбічне, поза логікою земного буття і народної моралі. Люди не хотіли вірити в те, що це могли творити люди. Це скорботні голоси 33-го. Голос із-за сцени: ″Мою маленьку сестричку побив дядько, за те, що вона ідучи з ясел додому зірвала на городі морквинку. Сестричка з морквинкою в руці так і померла…″ Т.В.Строзенко
″В дитячому садочку діти спали в рядочок на підлозі. Кожен ранок няня ходила і будила дітей, вибирали холодних, мертвих″
А.К.Завадська ″Одного дня ми лежали з Павликом на печі. Я йому сказала, щоб він поліз на акацію по листя, але в братика вже не було сили, згодом він
помер. Поховали Павлика в одній могилі із дочкою діда Сидора Батори, тільки ми попросили, щоб викопати ямку вбік, застелили її травичкою , 19
квіточками , і поклали нашого Павлика″ Т.В.Бондар
″Пам′ятаю табун людей, що обсіли здохлу коняку на вулиці .Прибіг один чоловік Кононенко Герасько та й каже:″Дайте хоч шматочок, бо я тільки но загріб жінку і дочку.″ А.К.Завадська Учень: Курган скорботи- пам′ятник мільйонам жертв лихоліття, жертв голодомору в Україні 1932-33рр. А на горі- хрест—символ розп′яття українського народу. Пам′ятник не з каменю, не з бронзи, а з землі , яка дала життя народові, і яка взяла людей… Учениця: Пройде час, курган совісті людської підніметься ще вище, до нього ітимуть люди, щоб тут, на цьому місці сказати: ″Це ніколи не повинно повторитися″ Вони будуть іти сюди і наказувати своїм дітям і онукам, щоб ніколи більше не сталося того лиха, яке було в тридцяті. Учениця: Хіба сховати нас у могили ? Ми зацвітемо й там барвінком. Дає мені Вкраїна силу. Я—українка. Учень: Є найсвятіше- рідна хата І полям батьківським загінець. Тобі про рід вкраїнський дбати Ти- українець. ! Учень: Цвіте калина між тернами… 20 І рідно пахнуть чорнобривці. Спинивсь Чумацький Шлях над нами. Ми-(всі учні)- українці !
Всі учні залишаються на сцені. Учень співає пісню Т.Петриненка ″Господи, помилуй нас″ | |
|
Всього коментарів: 0 | |